Та тому ж і послала, що предупреждали, зовсім спокійно відповіла бабця.
Ірка навіть поперхнулася від обурення. Нічого собі заявочка!
Шо, оте здоровило, яке там за порядком дивиться, до тебе лізло? А ти їй шо? Ну шо, шо ти їй зробила? з жадібним зацікавленням розпитувала бабця.
Ірка здивовано витріщилася на бабцю:
Я їйнічого! Це вона мені, що хотіла, те й зробила. Столик перекинула, усі помідори зіпсувала, а яйця в друзки! І сказала, щоб більше ані твого, ані мого духу на базарі не було!
На обличчі бабці, немов у дзеркалі, теж зявився подив:
Яйця побилися? Помідорчики? І ти дозволила? Та нашо ж я тебе посилала?
Не знаю я, навіщо ти мене посилала! закричала Ірка.
Так шо ж, ти й не продала нічого, значить? І грошей не принесла? так само здивовано спитала бабця, дивлячись на порожній мішок з-під товару.
Та що б я продала, ну що?! Кажу ж тобі, тітка та з базару, усе побила, порозкидала
Ой, лишенько! тихо заскиглила бабця. Яєчка мої, помідорчики! Попропадало все! Та шо ж це в мене за дитина така! Та ніякого ж з цієї дитини пуття! Та шо ж ти, бісова дівко, не могла ту гадину спинити? Не могла з нею чогось зробити такого, шоб вона більше до нас не приставала?
Ірка важко зітхнула. Он воно що! Ось чому бабця відправила її на базар! Вона хотіла Дівчинці аж млосно зробилося. А ще б трохи, і так-таки й вийшло б. За лічені секунди грізна базарна наглядачка могла обернутися на жужика без голови! От бабця, дурепа жадібна! Ірка з ненавистю витріщилась на неї. Готова з онучки зробити вбивцю, аби тільки за місце не платити! Ірка відчула, як хвиля гнівного жару підіймається з глибини її душі, і швиденько заплющила очі. А то, чого доброго, і сама бабуся зараз запросто може без голови залишитись.
Дивлячись кудись убік, Ірка рівним голосом сказала:
Єдине, що можна зробити, це заплатити за місце.
Заплатити? заверещала бабця. От розумна дитина, шоб тобі! А з чого платити? Полуниця весною була? Не було полуниці! Усі грядки чорні, попалені, не росте там більш нічого, може, і не виросте вже ніколи Чия це робота, га? І так само, як базарна тітка, бабуся тицьнула пальцем Ірці під носа.
Ірка знову відвела очі. Ну, припустімо, то робота не зовсім Ірчина. Але ж за нею справді ганялася рука, що випалювала все підряд зеленим чаклунським вогнем. І тікала Ірка якраз по полуничних грядках. Тепер там справді була тільки чорна вигоріла пляма. А полуниць, надійного джерела прибутків, більше нема й не буде.
Город увесь піском та камінням засипало вела далі бабця. Це хто зробив?
На городі розвалилися піщаний і земляний велетні, що їх на Ірку з Тетянкою нацькували конкуруючі відьми. І тут уже бабця зовсім не має рації!
Прибрали ми на городі, прибрали! закричала Ірка.Он він, чистий, жодної тобі піщинки! Ти сама після того на базар молоду картоплю мішками тягала! Бурячки, помідорчики! Раніше за всіх, ще сезон не почався!
Та й справді, вранці після битви увесь город було завалено не тільки піском і землею, але й свіжими молодими овочами, що достигли в тілі земляного велетня, після того, як Ірка вихлюпнула на нього борщ. Задоволена бабця тоді непогано заробила. Зараз вона теж на мить замовкла, не знаючи, що відповісти.
Так ти думаєш, що нам тих грошей на все життя хвате? знову взялася за своє бабця. З такими втратами? Грошей не заробила, товар зіпсувала зненацька їй спала на гадку іще одна річ, помідорчики побилися, а кабачата шо ж? Не могла зібрать?
Ірка уявила, як під поглядами торговок, що гигочуть із неї, вона плазує по брудному асфальтузбирає кабачки, і їй стало кепсько.
Може, тобі ще й пакетик із битими яйцями принести? крізь зуби процідило уперте дівча.
А й принесла б, не бариня! Яєшню б підсмажили! Ні, ну що це за дитина така, мені, старій женщині, на бідну голову! Самі збитки через неї!
Ну то вижени мене, і квит! закричала Ірка.
У горлі їй застряг клубок образи. Та що вона бабцікурка, мало яєчок несе?
Вижени! А бабці старій самій по хазяйству! От бісове дівча! На все згодне, аби тільки не робити! відразу підхопила бабця. Підлога не метена, по двору мотлох валяється, а вона сидить собі! бабуся зиркнула на Ірку, котра стояла біля хвіртки й уточнила:стоїть! Ручки наманікюрені склала й стоїть!
Ірка швидко сховала руки за спину. Учора вона піввечора вбила на свій манікюр: кожен ніготь пофарбувала темно-синім лаком й тонкою гелевою ручкою намалювала японські ієрогліфи. Ірці здавалося, що вийшло не згірше, аніж у різних там дорогих салонах, і дуже пишалася своїм манікюром. Але бабці цього, звичайно, не зрозуміти!
Ану давай стіл до сараю, бабця кивнула на столик. І до роботи! Не вмієш товар берегти, так хоч який лад наведи! А потім гайда на город! Ручки свої наманікюрені берегла, половину жуків на помідорах позалишала, он вони знов і повзають, пирхаючи, як злий їжак, бабуся круто розвернулася й попрямувала через двір до будинку.
Ірка в розпачі кинула столик, потім нахилилася, аби підняти його із землі Аж раптом позаду залунав легкий шурхіт шин. Ірка озирнулась. Підстрибуючи на розбитій стежинці, чорний джип сунув прямо на неї. Здригнувшись від несподіванки, Ірка відступила до хвіртки. Темна громада спинилася, повністю перекриваючи вихід із провулка. Водійське скло опустилося вниз Ірка знову відступила
Із глибини салону почувся роздратований чоловічий голос:
Дівчинко, а де тут живе раптом голос змовк, і з салону висунувся дебелий чоловяга років тридцяти пяти. Опа, я тебе впізнав! Саме ти мені й потрібна! скрикнув він.
Ірка перевела подих, і полегшення в її душі миттю змінилося на невдоволення. Вона теж упізнала свого співрозмовника.
Чоловік тим часом виліз із машини й скривився: після прохолодного салону серпнева спека немовби оглушила його. Він спинився перед Іркою, явно чекаючи, що дівча запросить його до будинку.
Ірка приречено зітхнула. Хоч гість і непроханий, але ж не тримати його на порозі.
Проходьте, знехотя процідила вона, он туди, на лавочку під яблунею, і посторонилася, пропускаючи до будинку бізнесмена Іващенка, якого відьма-початківець Ірка Хортиця вже одного разу ледь була не зжила зі світу.
Розділ 3Відьми вроздріб і оптом
Ірка тихенько зазирнула до будинку. Зазвичай бабця не дуже придивлялася, хто приходить до Ірки в гості. Але дорослого дядечка на дорогезному джипові могла й засікти, і тоді вже запитань не обберешся. Але здається, на цей раз Ірці пощастило. Бабуся, ще й досі важко дихаючи після ранкового скандалу, стояла посеред вітальні й гнівно шурхотіла сторінками телепрограми. Нарешті вибір було зроблено і, продовжуючи обурено сопіти, вона плюхнулась у крісло. Клацнув пульт, розкішна красуня посеред такої ж розкішної кімнати театрально заламала руки й закричала щось про неземну любов. На бабусиному обличчі нарешті зявився спокій.
Ірка задоволено кивнула. Усе, можна вважати, що бабці немає вдома. Тепер не те що на джипі, а на танкові можна приїздитивона все одно не помітить. Дівчинка знехотя потяглася до столика під яблунею, де, витираючи піт широкою картатою хусткою, сидів бізнесмен Іващенко.
Що, зранку красу наводила? зиркнувши на Ірку, спитав бізнесмен.
Яку ще красу? отетеріла Ірка.
Та біля очей лишилося, ніяково гмукнув Іващенко. Яєчна маска, чи що? Моя дівчина їх теж робить.
Ірка відколупала з повіка плівку присохлого білка.
Авжеж, маска, похмуро буркнула вона. Косметична. Яйце з розчавленим помідором і цілим кабачком. Накладається на базарі.
А чому на базарі? не зрозумів Іващенко.
Там від фруктових випарів повітря для шкіри дуже корисне, любязно пояснила Ірка. Так своїй дівчині й перекажіть.
Моя дівчина на базар не ходить, ми хатню робітницю маємо, відповів Іващенко, остаточно розгубившись.
Нічого, заради краси можна й сходити. Нехай стане посеред базару, яйцем і помідором намажеться, а кабачком розітреться
Ірка почала дратуватися. Хатня робітниця в них, бачте! Він що, сюди приперся про хатню робітницю розповідати?
Ага. Ну так, невиразно пробелькотів Іващенко і змовк, нерішуче зиркаючи на непривітну господарку. Ніяково посмикав краватку, немовби та його душила. Поводив пальцем по погано обтесаному краю стола.