Кущі знову розсунулися, і з них вилізло ще одне дівча: світловолосе й пухкеньке.
Як у вас тут людно, із кривою посмішечкою пробелькотів Іващенко.
Я, мабуть, задню хвіртку не зачинила, немовби вибачаючись, відповіла Ірка.
Зачинила, зачинила. Просто я її замовлянням відкрила, сказала Тетянка й злизала краплинку крові з пальця.
Незважаючи на всю напруженість ситуації, Ірка мимохіть прикипіла поглядом до цього пальця. Не могла не прикипіти. Бо Тетянчин ніготь був розписаний трьома кольорами: неяскраво, непомітно, але водночас напрочуд красиво. Мабуть, мама брала Тетянку із собою до салону. Ірка зрозуміла, що її саморобна творчість не йде в жодні порівняння з роботою професіонала. Ну що за деньприкрість за прикрістю!
Я визирнула з нашого вікна, а над твоїм будинком прямо темна хмара висить. Зрозуміло, щось сталося. То я й примчала сюди, вела далі Тетянка.
А я її побачив і за нею! докинув Богдан.
Міг би й не перейматися! презирливо процідила Тетянка.
Тим часом Іващенко так витріщився на дівча, що навіть забув про націлену в нього стрілу.
І ти теж відьма? посміхнувся бізнесмен.
Припустімо, зовсім незворушно відповіла Тетянка й наостанку лизнула палець іще раз. А що, про мене ви теж усім розкажете? Друзям, сусідам?..
Можу й розказати, буркнув Іващенко.
Йому явно щось не подобалося в Тетянчиних словах. Мабуть, тон. Занадто легковажний, до того ж із виразним єхидством.
Звісно, можете, покірно погодилась Тетянка й одразу ж зміряла Іващенка глузливим поглядом. Ви тільки заждіть хвильку, я зараз повернуся. І відьмочка пірнула в двері будинку.
Буквально за хвилину вона зявилася з купою старих газет, які витягла з коридорної шафи, куди їх складала Ірчина бабця. Тетянка кинула газети на столик, недбало перетрусила й вибрала аркуш:
Отже, кажете, усі дізнаються, що ми з Іркою відьми, замислено повторила вона. Спалять, кажете. Вона провела пальцем уздовж рядка газетних оголошень. А що тут у нас? Ага, знахарка Марта зніме пристріт, наведе причину. Ось іще, матінка Пелагея, біла відьма. Ну, не в тому сенсі, що не негритянка, а в сенсі, що зла не робить. Маг Ібрагімзнавець чорної, білої та японської магій. Жовтої, мабуть. Ну, то про що ви зібралися розповідати, га, Володимире Георгійовичу? поцікавилась Тетянка, миттю згадавши імя та по батькові бізнесмена.
Оці всі, з газетнесправжні! відчуваючи, що втрачає ґрунт під ногами, перейшов був Іващенко в наступ. А ви на мітлах літаєте!
Та невже? вдавано здивувалась Тетянка. Ану підіть, розкажіть комусь. Знаєте, що завтра ваші бізнес-партнери говоритимуть? І, копіюючи чоловічий голос, вона пробасила:«Чули, Іващенко дівчаток на мітлах бачив!»«А хлопчаків із ріжками й вилами ще нема? Нічого, скоро й вони будуть».
Бізнесмен аж почервонів.
Між іншим, твоя подружка мені дещо завинила! Вона мене вбити намагалася!
Це ви їй винні! Вона вам життя врятувала! обурилась Тетянка.
Де про це написано? Де свідки? гмукнув бізнесмен.
А де написано, що вона намагалася вас убити? Докази, протокол? знизала плечима Тетянка.
Бізнесмен трохи помовчав, переварюючи свою поразку:
А ще кажуть, що дітимилі й добрі створіння, нарешті зітхнув він.
А ще кажуть, що ми наївні й довірливі й що нас легко обдурити, відбивалася Тетянка.
То мені не треба шукати його зниклі гроші? миттю пожвавішала Ірка, із вдячною посмішкою поглядаючи на Тетянку.
Але посмішка відразу ж зникла з її обличчя, оскільки подруга раптом видала щось зовсім несподіване:
Може, й треба. Якщо, звісно, пан Іващенко перестане вдавати із себе дурника й почне говорити по-діловому, Тетянка зручно всілася за столик під яблунею, мимохідь кинувши в бік бабусі:Там, здається, новий серіал починається. Мама каже, що цікавий.
Та я знаю! буркнула бабця. Відтоді, як від Таньчиного дотику запрацював відключений за несплату телефон, бабця боялася злити подружку Ірки. А раптом безкоштовний звязок зникне? А він без мене Яринку не скривдить? з підозрою зиркнувши на Іващенка, поцікавилась вона.
У жодному разі, твердо запевнила Тетянка. Володимир Георгійович зараз із нами трохи погомонить і поїде. Правда ж, Володимире Георгійовичу?.
Іващенко ствердно кивнув, як заворожений.
Невпевнено озираючись, бабуся рушила назад до будинку.
Компоту, пане Іващенко? Вишневого, сливового, яблучного? поцікавилась Тетянка тоном, яким бізнесмени в серіалах запитують у своїх партнерів: «Вам чаю, кави?».
Вишневий, обрав бізнесмен, і Тетянка сказала через плече:
Вишневий, будь ласка.
Ірка не відразу зрозуміла, що подруга звертається саме до неї.
Ледь стримавши обурене: «Я тобі не секретарка!»Ірка звелася й набурмошено відповіла:
Вишневого нема, увесь видудлили.
Тоді сливовий, погодилась Тетянка. Та ви сідайте, Володимире Георгійовичу. Поговоримо. А ти лук прибери, кинула Богданові, а то ще пан Іващенко скаже, що ми його змусили угоду підписати. Під дулом пістолета.
Чому під дулом? перепитав Богдан, зиркнувши на свій лук, який не мав ніякого дула.
Ну, якщо він скаже, що змусили під стрілою лука, буде, як з історією про відьом. Засміють.
Коли Ірка повернулася з льоху з компотом (налила з банки в глечик, поставила на тацю, поруч чотири склянкиусе як у найкращих закладах), переговори були якраз у розпалі. Тетянка недбалим жестом звеліла Ірці наповнити склянки. Ірка стисла зуби, але сваритися не стала, бо розумілазараз не час.
Тільки, будь ласка, не треба вдруге мати нас за лохів. Звісно ж, ви оплатите всі видатки, любий Володимире Георгійовичу, куди ж ви подінетесь. Адже це ви до нас прийшли, а не ми до вас, з нудотною любязністю цідила Тетянка, бавлячись компотом у склянці. А зараз поговорімо про оплату!
Та я в жодному разі не маю вас за лохів, люба Тетяно е-е
Миколаївно, поважним рухом схилила голову Тетянка.
Люба Тетяно Миколаївно! трохи глузливо сказав Іващенко. Потім затнувся і вже іншим тоном поцікавився:Миколаївно? А ваш батько, часом, нерухомістю не торгує?
Торгує, і не часом, відрізала Тетянка.
Іващенко трохи помовчав, а потім спитав:
Багато чув про нього. І скільки ж ви хочете отримати?
Гадаю, двадцять відсотків від викраденої суми буде достатньо, трохи збліднувши від власної нахабності, видала Тетянка.
Іващенко похлинувся компотом.
Скільки-скільки? Та ви що, з глузду зїхали? Двадцять відсотків? Від пятдесяти мільйонів доларів?
Ірці перехопило подих, Богдан широко розплющив очі, а Тетянка судорожно здригнулася. Ірка подумала, що подруга теж похлинеться компотом, як Іващенко, але та тільки мовчки відставила склянку вбік.
Ви хоч головою думаєте?! продовжував лютувати Іващенко.Отак із доброго дива віддати десять лимонів? А що я партнерам скажу, куди бакси поділися? Даю піввідсотка й ні цента більше!
Якщо ми ваші гроші не знайдемо, вам і решти сорока мільйонів не бачити, майже машинально відбивалася Тетянка. Гаразд, Господь із вами, якщо ви такий жаднюга. Три! Три відсотки!
Нуль сімдесят пять!
Два!
Добре! закричав Іващенко.Один, і все, все! Пятсот тисяч я знайду, як компенсувати, але це моє останнє слово!
Тетянка коротко кивнула і, вирвавши з блокнота аркушик, почала писати.
І що, ми будемо завіряти це в нотаріуса? кисло поцікавився Іващенко, читаючи текст угоди.
А навіщо нам нотаріус? здивувалась Тетянка.
Швидким рухом відібравши в Богдана стрілу, вона потяглася до руки Іващенка. Бізнесмен різко скрикнув і здивовано витріщився на свій закривавлений палець. Тетянка притулила його палець до паперу.
Подивимось, як ви насмілитесь порушити таку угоду, сказало дівча й спробувало посміхнутись якомога зловісніше.
Схоже, її посмішка і власний кривавий відбиток на білому аркуші справили на Іващенка неабияке враження. Бізнесмен зблід.
То що, виходить, завтра я чекаю на вас у мене в офісі? спитав він, встаючи з-за столу.
Чекайте-чекайте, муркнула йому Тетянка, дмухаючи на папір, аби просушити кривавий відбиток.