Говорю.
Ну слава богу, а то я вже думав, що піндоса підсунули Я Славік. А ти?
Денис.
Жерти хочеш? Там, він показав кудись за барну стойку, повно їжі. Бери, грій у мікрохвильовці, чайник, кавоварка, усе сам.
Як ти сюди як ти тут опинився, Славік?
Так як і ти! Славік підморгнув. Цікаво, що ти на вигляд ботан, ще й недоліток. За що тебе так?
Славік тримався бадьоро й говорив весело. Мулат з рідною російською мовою. Як-то кажуть, хіба таких хлопців мало? Веселою безцеремонністю цей хлопець перемелював трагедію у водевіль. Денис засоромився своєї слабкості й теж усміхнувся:
Ні за що.
Та ну, Славік засміявся. Не хочеш не говори Жуй!
За стойкою знайшлися тостер, мікрохвильовка, автоматична кавоварка й промисловий холодильник, повний заморожених упаковок з їжею. Денис покрутив у руках «яєчний рулет з куркою» і зрозумів, що їсти не хоче. Налив собі склянку кефіру. Повернувся в зал, секунду повагався й сів навпроти Славіка.
Нормально пожерти візьми, сказав той, оцінивши Денисів вибір. Що ти, наче тьолка на дієті?
Так і будемо тридцять днів їсти розморожену їжу?
Кухарів тут нема. Хочеш бери й сам приготуй якщо вмієш. Продукти є, все під завязку забите. Хочеш сосисок? Бо я од жадності нагріб.
Він підсунув до Дениса тарілку, завалену підсмаженими ковбасками, колоритно оздоблену гірчицею, хроном і майонезом. Денис похитав головою:
Ти звідки, Славік?
З Магнітогорська Якщо хочеш спитати, чого я чорний, то мій татко бізнесмен з Кенії, дуже крутий чувак, а мати переможниця конкурсу краси «Міс Південний Урал».
Можеш розказати, як ти сюди по
Розчинилися вхідні двері, й Денис затнувся.
Дівчата. Одна років сімнадцяти, спортивна, висока, з довгим темним волоссям, що спадало на плечі. Друга на рік-два старша за Дениса, маленька, тендітна, коротко стрижена білявка.
Опа, сказав Славік.
Жопа, моментально відгукнулася брюнетка. Ви хто такі? вона розглядала їх скоріше не здивовано, а обурено, наче вони без дозволу сіли за її стіл. Ви що, теж у програмі?!
Тю, Славік устав і розправив плечі, демонструючи рельєфну мускулатуру в сіточці кельтських візерунків. Видно було, що до цього прийому він вдається не вперше і впевнений у його дієвості.
Дівчата, заходьте. Ви обидві дуже класні. Мене звати Славік. Зварити вам кави?
Звари, без подиву відгукнулася брюнетка, і Славік поплив за стойку. Полилася вода, засичала кавоварка. Брюнетка тим часом узяла стілець, підсіла за столик до Дениса й оглянула його, як фейс-контролер на вході в нічний клуб:
Скільки років?
Чотирнадцять.
Вундеркінд? Мене звати Еллі, а це, вона кивнула на блондинку, Маргарита.
Не схожі, сказав Денис.
На кого?!
На Еллі й Маргариту. Одна подорожує у Смарагдове місто, друга літає на мітлі Вам треба помінятися іменами.
Я взагалі-то Марго, тихо сказала блондинка. Так простіше.
Тоді ти королева-інтриганка. А на вигляд безневинна.
Марго блідо всміхнулася. Еллі глянула на Дениса уважніше:
А ти, виявляється, жартівник.
Вернувся Славік, поставив одну чашку кави перед Еллі, другу перед Марго:
Цукор? Вершки? Бутер намастити?
Так би й сказав, що ти офіціант, Еллі зверхньо посміхнулася.
Я взагалі-то за фахом бармен, Славік підсів до стола. Якщо ти хочеш запитати, чому я чорний, то мій батько крутий кенійський бізнесмен
Мені байдуже, чорний ти чи в клітинку. Як ти сюди потрапив?
Як і ти! Славік весело підморгнув. На чому спалились, дівчатка? Травичка, спайси, сіль?
Еллі й Марго переглянулися.
Ще один жартівник, сухо сказала Еллі. Добре, нема чого гаяти час: я Еллі, в паспорті Олена, але друзі називають мене Еллі. Я виграла конкурс на участь в експерименті «Промінь». Мене попередили, що крім мене, тут буде ще троє учасників. Це ви?
Денис удавився кефіром і закашлявся. Славік без прохання ляснув його по спині даремно, ще й боляче. Еллі переводила прищулений погляд з одного на другого.
Учасники, Славік теж здався ошелешеним. Співучасники У сенсі Який, к чорту, «конкурс»?! Я в труні бачив цей «проект»! У білих капцях! У мене був вибір або я роблю, що вони хочуть, у їхній довбаній програмі, або сідаю в колонію на пять років. Я думав, ви теж так: у вас проблеми із законом, і ви погодились!
Кілька секунд усі мовчали. Денис важко дихав, клятий кефір застряг у горлі будівельним розчином. Нарешті, Еллі повернула до нього бліде лице:
А ти? Ти виграв конкурс чи тебе хотіли посадити?
Денис знаком дав зрозуміти, що не може говорити. Славік прицілився ще раз ляснути його по спині, але Денис устав і відійшов:
Мене запросив дядько Роберт, сказав він хрипко.
По знайомству? Еллі подивилася на нього, як на позавчорашню упаковку з-під гамбургера.
Ти справді не розумієш?! запитав Денис безпорадно. Я що один отут такий?!
Йому стало так кривдно, наче за спільним обідом йому принесли на порцеляновому тарелі коровячий корж. Він повернувся до Еллі:
Ти хотіла в цей проект? З власної волі? Ти хто така, взагалі, звідки?! Хто ви всі такі?!
Чого ти заводишся на рівному місці, примирливо сказав Славік. Нормально все. Охолонь.
Денис, хитаючись, пішов до дверей. Зупинився куди йти?! Сів прямо на підлогу й закрив лице руками. Еллі, Марго й Славік дивилися на нього з тривогою й легкою зневагою.
Нормально все, сказав Денис з істеричним смішком. Нормально Де ми зараз, га? Де цей будинок, у Магнітогорську?!
Я так розумію, що десь у Приморї, припустила Еллі. Але, взагалі, це закрита база. До інформації, де вона розташована, ми не маємо допуску.
А я скажу, що ми в Каліфорнії, Денис уже сміявся вголос. Народ, ви не уявляєте, в яке лайно ви вскочили. Не знаєте, хто такий дядько Роберт, так? Ну, тепер дізнаєтесь!
Бліда Марго, що досі сиділа біля стола нерухомо, як шахова фігура, взяла склянку води зі стола, підійшла до Дениса й опустилася з ним поруч:
Випий.
Він послухався. З надією подивився їй в очі:
Ти розумієш, про що я, так? Як ти сюди потрапила?
Марго мовчала кілька секунд, а коли заговорила, голос її тремтів:
Мій хлопець занедужав лейкоз. Його взяли в експериментальний курс лікування у Тель-Авіві. Дуже дієвий метод, єдина надія. Потім на мене вийшли люди, в лікарні, вони сказали, що він у контрольній групі, одержує плацебо. Але якщо я візьму участь у програмі «Промінь» то він одержить ліки. Це дуже хороші ліки, вона заговорила швидше й голосніше. Нові. Просто їх треба підтверджувати, доводити, реєструвати, а часу немає. Але тепер він одержить лікування. Його звати Ігор, я б показала фотку, але в мене відібрали мій телефон
Вона раптом усвідомила, що говорить довго в цілковитій тиші, і зніяковіло замовкла. Денис опустив голову й відчув себе самотнім, наче на Марсі.
Рідні думають, що я в санаторії на тридцять днів, пошепки закінчила Марго.
Охрініти, сказала Еллі крізь зуби. Санаторій. А я зі шкури пнулася. Півроку складала іспити, писала роботи: психологія, логіка, математичний аналіз Я думала, тут роблять науку а тут пацан з тюрми, дівчинка з санаторію і маленький невротик незрозуміло звідки.
Сан-Дієго, сказав Денис.
Шо-о?
Минулий рік я жив у Сан-Дієго.
Взагалі не зрозумів, втрутився Славік. Якщо це наші секретні розробки, то до чого тут цей дрібний піндоський шпигун?!
Сам ти шпигун, сказав Денис. Ідіот. Треба було сідати в тюрму!
Стоп, владно сказала Еллі, і Славік, що вже піднявся, було, зі стільця, сів назад. Я сюди прийшла по свою нагороду, і я її одержу. Давайте розбиратися далі. Ти, вона обернулася до Славіка. Назви своє завдання.
Славік роззявив було рота, але раптом з підозрою витріщився на Еллі:
А чому я повинен тобі відповідати? Ти хто така, Еллі, у паспорті Олена? «Назви своє завдання»! Може, ще розказати, де штаб, і де арсенали?!
Еллі закотила очі до стелі:
Чорний Славік з Магнітогорська, ти ж навіть в армії не служив, напевно. Які, в чорта, «арсенали»?! Я бачу, що організатори мене наї надурили. Я просто хочу зрозуміти надурили тільки з партнерами чи із завданням теж?