— Справу Шушунової вам уже не заносити?
— Справу до мене, і вмить — до інституту.
Кулик зняла затісного піджака, зітхнула вільніше. Дається взнаки гормональне лікування. Старієш, Тетяно, стаєш схожою на стару шахтарську коняку, думки по колу та по колу, про одне й те саме. Господи, чого тільки не робила, аби завагітніти, страшно згадати. Усе скінчиться, сяду на дієту, піду на шейпінг, треба розпитати в Насті, що то є, поверну форму.
Зазирнув Стас. Поклав папку.
— Особиста справа Шушунової. Нічого особливого, на мій погляд.
— Ти ще тут?
Стас випарувався.
Кулик поклала стосик паперу, поставила чашку, вкинула кави, увімкнула чайник, висипала на стіл з десяток ручок. Не вміла думати, коли щосекунди на щось відволікаєшся, шукаєш, підводишся з-за столу. Іноді виписана ручка, що починала шкрябати папір, доводила до сказу. Жбурляла нею об стіну.
Випила каву, не відчула смаку, скурила кілька сигарет, не помітила, як спорожніла пачка. Малювала стріли й решітки, решітки й стріли. Нарешті написала й обвела кружальцем прізвище Голуб. Так само — Симчич, Шушунової, згодом — Олійник. Голуб і Симчич поєднала лінія, ще одна. Схоже на рівняння. До Шушунової пролягла риска. Ручка встромилася в Олійник, намалювала тлустий знак запитання. Взяла справу Шушунової, вчитувалася в кожний рядок, підкреслюючи, ставлячи позначки. Висунула шухлядку, не знайшла потрібної теки. Вибігла до кімнати Стаса.
— Де тека на Олійник?
— Ось. Ви дали мені і просили уважно вивчити.
— Вивчив?
— Я їздив до геоінституту. За вашим наказом. Між іншим, на таксі власним коштом.
Кулик знайшла у теці потрібне. Заклала аркуш пальцем.
— Що ти сказав про мотив?
— Не лякайте мене. Про який мотив?
— Ти сказав, що проти Симчич немає доказів, а є мотив.
— Все тулиться чудесним робом. Моя версія закінчена і струнка, стає підґрунтям обвинувачення. Голуб через халатність лаборантки Шушунової знаходить на смітнику колбу з залишками барбізону — на колбі жовта наклейка, а причинну вабить усе яскраве. Про це дізнається її найближча подруга і опікунка Симчич. Для неї — застосувати отруту за її прямим призначенням — означає одразу вбити двох зайців.
Перший — квартира Голуб, що розташована поряд з квартирою Симчич. У випадку арешту і довічного запроторення Голуб у психлікарню, Симчич успадковує її житлоплощу, стає власницею двох суміжних однокімнатних квартир.
— А другий?
— Директор Покотило не має й половини чеснот, які є в Симчич. Освіченість, знання мов, зв’язки, ля-ля. Але!
Директорує він, бо має десь волохату лапу. Симчич добиває його у власному барлозі.