Тільки облом їй вийшов. «Академіка» з інституту поперли…
Лідка з ним зразу й розлучилася і з їдальні зникла, аби не розшукав. Забігала перегодя трудову взяти, вже з черевцем.
До матері повернулася, бо вітчим зненацька помер. Більше не знаю. Але думаю — не пропала.
— Це справи не стосується. Прошу запросити свідка з клініки проблем сім’ї, матері та дитини.
Лідка поспішає. Вулиця, друга. Ось і дитячий будинок. За парканом гуляють малюки. Лідка заходить до будинку, розмовляє з завідувачкою, їй викликають хлопчину років тринадцяти. Лідка виводить хлопця на вулицю. Сідають до авта, від”їжджають.
За кілька хвилин сюди ж приїжджає чорний джип. З нього вилізає Командо, виконує той самий маршрут. Він спізнився.
Темний джип погнав щосили до аеропорту.
Не тільки Зірка ніц не розуміла. Залом перекочувався гомін.
Суддя встановлювала тишу. Адвокат був натхненнонезворушним, здавалося, він єдиний не втратив орієнтирів у цій веремії.
Жінка з клініки повідомила і документально потвердила: стількись років тому Лідія Ільківна Олійник народила без патологій і ускладнень двійню, хлопчика й дівчинку, здорових і нормально розвинутих. Тому коли Олійник звернулася до клініки з пропозицією про співпрацю, угоду з нею підписали, бо Олійник всім вимогам до сурогатної матері відповідала: вела здоровий спосіб життя, мала житлоплощу і досвід нормальних пологів.
— Що таке сурогатна мати?
— Жінка, яка виношує бездітним подружнім парам дитину з їхнього генетичного матеріалу і одержує за це грошову винагороду. Все в межах закону. Номер ліцензії, дозвіл на діяльність, копії угод… Клініка не має жодних претензій до Лідії Олійник. Навпаки, ставить її за взірець.
Зірці почувалося, ніби гортає останні сторінки заплутаного детективного роману, і тільки тут нарешті людськими словами викладуть те, що впродовж двохсот попередніх сторінок незнарошне заплутувалось. Але й останні сторінки виявилися написаними ієрогліфами.
Який то чорний ящик — чуже життя. Прикрите, як цибулина лушпайками, хмарами слів, ритуалами, етикетами, запорпане в пісок охоронних табу. Недарма ж люди зачудовано тицяють пальці в розетки езотеричних знань, умлівають перед читачами чужих думок, маніпуляторами чужою свідомістю. Дізнатися, як насправжки, що думає людина про тебе, коли любо посміхається, — ото кайф.
Наркотиків не треба.
Лідка — зразкова мати! А де поділа своїх дітей? Скільки ж їм має бути років? Матка Боска, це ж діти Щезника. А він знає?
Зірка відшукала очима Еллу Ганську, що аж уклякла, зачувши про перший шлюб Лідки зі Щезником, про їхніх дітей. Зірка побачила, як Ганська підхопилася і вислизнула з зали, зіткнувшись у дверях з новим свідком.
Темний джип, вискнувши гальмами, вкляк перед скляним кубом аеропорту. Командо вихопився з авта і притьмом гайнув усередину. Маневруючи серед пасажирських юрб, когось видивлявся в натовпі. Його заскочило повідомлення по радіо — літак рейсом… на Нью-Йорк відлітає, реєстрація закінчилася, посадка закінчилася. Командо спересердя вдарив кулаком об долоню.
Зірка в клітці обмерла. Просто на неї паркетною стежкою зали суду повільно дибала Кулик Тетяна Іванівна, старший слідчий прокуратури.
Суддя, літня жінка в окулярах, звішених на кінчик носа, бо мала час од часу зазирати у розкладені папери, запитально подивилася на Тетяну Кулик.
— Місце вашої роботи?
— Старший слідчий прокуратури.