Я, звичайно, розумію, що таких дітей як, наприклад, шведська принцеса Вікторія зараз просто не буває. Ця дівчина заявила, що нехай їй обирають чоловіка тато з мамою, ще й уряд, бо йдеться про майбутнього короля Швеції, а це — не хвіст собачий, даруйте на слові. (Кажуть, що й ви іноді так можете круто висловитися, щоб до всіх хутенько доходило).
Я переконана, що монархія забезпечує спадковість, тяглість, консолідацію нації. І мусить плекати загальну повагу до себе, аби не призвести до розколу нації. Особливо під сучасний момент, коли з верхньої палати прогнали спадкових лордів як політичний клас, і монарх з королівською фамілією залишилися самотніми над масами — стали більш вразливими для недоброзичливців Великої Британії як зовні, так і всередині, тобто «п’ятої колони», так званого республіканського руху. А ви ж знаєте, що в Шотландії і Вельсі позиції республіканців сильні, та й серед лейбористів ваших.
Всього не перекажеш. Не хотіла б і згадувати, але зобов’язана. Вам пророкують: не республіканці повалять монархію, а йде вона до повільного згасання сама. Джерела її сил виснажуються, грунт руйнується. Як ото пожовкле дерево ще може витримати одну-другу бурю, але настане день, коли тихий вітерець понесе з нього останній зів’ялий листочок. Я б цього дуже не хотіла. Тепер, за глобалізації, це б і на Україні окошилося, якби у вас виникла нестабільність.
От про що я зараз подумала. Здається, є вихід. Вам, шановна Єлизавето Георгіївно, треба при здоров’ї добути на троні до того часу, як Вільям, ваш старший онук, в колодочки вб’ється, змужніє. От йому — й монархію на молоді плечі. І — спадковий король з доброго дому, і — прогресивний представник молоді, який знайде, як з молодими підданими розмовляти. І красивий хлопчик, його любитиме жіноча Англія, а це — багато важить. А Чарлз, думаю, вдовольниться роллю чоловіка своєї Камілли, бо схожий на такого, що вже й сам боїться, а раптом стане королем. Називатиметься королем-татом, теж непогано.
Якщо вам потрібна моя допомога, я завжди буду рада стати в пригоді, коли треба — й матеріально.
А на останок, шановна Єлизавето Георгіївно, прохаю дуже — допоможіть Зірці Симчич. З правдивою повагою Марія Ярова».
На дзвінок Шериф не зреагував, догризаючи відкладену на час гуляння кістку, лише гарикнув для годиться, мовляв, вояк спить, а служба триває.
— Так мене колись і викрадуть, — зітхнула Маріванна, відкладаючи дописаного листа, — продаси всіх за м’ясокісточку.
Шериф саме досягнув піку насолоди, кайфу, якщо хочете.
Схилив морду зі шматом у зубах на ліве плече і вподібнився вже Асії Ахат і Ванессі Мей у момент творчого оргазму.
Маріванна прочинила двері.
— Маю до вас розмову, — сказав чоловік.
— Говоріть, — відповіла Маріванна, паснувши поглядом Шерифа.
Собайло витрусив останні краплини з симфонії органолептичного екстазу, потягнувся солодко і вийшов перевірити пост номер один. Суворо запитав незнайомця, що він за їден.
— Тихіше, Шеро, — Маріванна взяла псиська за ошийник і не збиралася поступатися незнайомцеві дорогою.
— Пароль: Зірка Симчич, — сказав незнайомець.
Шериф гримнув удруге: де Зірка, куди ти її подів?
Маріванна крутнула колесо візка.
— Проходьте.
Вмостивши чоловіка навпроти себе на канапі, Маріванна уважно роздивлялася його.
— Ви англійську знаєте?
— Будемо говорити англійською? — не здивувався чоловік.