Як це не здогадалася раніше! Стара непевними руками спробувала повернути візка додому. Шериф обурився — ми ж не погуляли.
Сяк-так одбувши прогулянку, Маріванна поспіхом відшукала чистого аркуша паперу, ручку, вивела:
«Шановна Єлизавето-Олександро-Маріє Георгіївно! Пише Вам проста українська жінка з Оболоні. Оболонь — район Києва, а Київ — столиця України. Нехай вам хтось розкаже, де це — Україна. Я — пенсіонерка, як і ви. Я — інвалід, пересуваюся на візку, але все по дому роблю сама, як можу.
Маю собаку, звати Шериф, бо в нього на грудях біла зірка, а сам геть чорний. Красивий розумний пес, він мене теж любить. Знаю, що ви захоплюєтеся собаками, через те порадієте і за мене.
Але я не про себе. Єлизавето Георгіївно, я все про вас думаю. Дуже побивалася, дізнавшись про смерть вашої матусі. Вона мені подобалася не тільки тому, що була мамою і бабунею нації, а й мала добру, веселу вдачу. Подібну до моєї.
Написати вам цього листа мене спонукали три причини.
По-перше, я вважаю вашу сім’ю своєю, переймаюся всіма негараздами, радію успіхам, по-друге, я занепокоєна сьогоднішнім станом Родини і хочу висловити деякі свої міркування, допомогти по-дружньому, а третє я скажу в кінці листа.
Ви у фаворі, як ніколи, хвалити Бога. Але наскільки надійне щастя дому Віндзорів? Дехто заявляє, що доки ви носите корону, сили інерції достатні для позицій монархії. А, мовляв, щойно ви покинете сей світ, бо навіть ви смертна, можливі революційні пертурбації. Вірогідно, виявитеся останньою британською королевою. Дехто закидає вам і таке: Єлизавета, мовляв, зробила хибний вибір, запозичивши в свого батька Георга девіз «монархія в небезпеці, зась змінам!». Гірко мені читати, що ви до решти присвятили себе виконанню вінценосного обов’язку і не стали дбайливою матір’ю. Тобто — цілковито протилежною Діані, царство їй небесне, яка обожнювала своїх синів. Переповідаю лише тому, що від вас можуть приховувати такі от закиди. Завжди треба знати, хто тебе огуджує.
Можна на це не зважити. А можна й замислитися. Невдалі шлюби ваших дітей навертають на думку, чи не закорінене це в дитинстві — недолюблені діти самі не вміють любити.
Непокоїть це лише тому, що становить загрозу монархії.
На решту балачок уваги можна не звертати. Прочитане, що ваше ставлення до смерті Діани залишило в старому пароплаві британської монархії пробоїни, через які вдирається вода, я залишаю без уваги і вам раджу. Бо Діана, не тим будь спом’янута, все ж не мала втішатися з Доді, ще й намірятися з ним побратися. Вона ж — мати майбутнього короля, не забуваймо про це.
Прикро, але члени королівської родини часом самі забувають про своє високе становище. Я була вражена, дізнавшись, що колись Герцог Віндзорський за 100 тисяч доларів написав до часопису статтю про весілля своєї племінниці. Герцог — світський репортер, це в голові не вкладається! Він подав недобрий приклад, од того часу деякі члени Родини стали підробляти на своєму походженні, а це, я вважаю, смертельно небезпечно для монархії. Може, й дрібниця, а в очі впадає.
Те саме й щодо податків. Колись королева Вікторія платила, як усі. Але ж тридцять сьомого року (і для українців то був страшний час після московського голодомору) Георг ІV звільнив себе від податків — даруйте, некоролівський вчинок. Хвалити Бога, ви знайшли компроміс — податки платите. Щоправда, ставку визначаєте самі, але вже краще, ніж нічого.
Дехто закидає британському королівському дому дотримання стилю старої британської аристократії — полювання, розведення скакових коней. Багатьма цей стиль сприймається як старомодній, або й паразитичний. У нас, наприклад, як почали дорікати за те саме партійній номенклатурі у 80-ті роки, то й СССР розвалився. Зараз більшість ваших підданих, наприклад, проти полювання на лисиць, а що робить принц Чарлз? Палата общин забороняє, а він демонстративно їде на те полювання, ще й синів з собою бере. Політичний виклик! От якби Віндзори, як той казав, прагнули наблизитися до сучасності, лисячим полюванням займалися хоча б тишком-нишком.
Ви на мене не сердіться, я знаю вашу тронну промову з нагоди ювілею. «Потрібні зміни!» — сказали ви. Але ж витівка Чарлза спонукає багатьох заявляти, що консервативна королева прагне лише косметичних змін. Я не поділяю таких настроїв. Королева і повинна бути королевою, а не почепити банта і гайнути на дискотеку, аби сподобатися молоді.
Пам’ятаєте, як ото витанцьовував Єльцин? І доплигався старий.
От і постає питання: а король Чарлз зможе модернізувати монархію? Монарх — це все ж таки легендарна, майже казкова постать в очах народу! Спадкоємець схильний до суперечливих рішень, навіть хаотичних, не може дати ради навіть своєму особистому життю. А кому таке сподобається?
Провадимо далі — його Камілла може стати королевою?
Дуже ризиковано. Серед придворних виникне серйозна опозиція, майже громадянська війна через статус Камілли.
А це — мрія бульварної преси. Якщо когось фотографують, даруйте, зі спущеними штаньми, а тоді з короною на голові — це що, збереження магії монархії? Хрестися й тікай! Стійте на своєму — не бути їй ні за яких умов принцесою Вельською та й квит. Прогресивне людство вас підтримує.
Розглянемо інші кандидатури. Принцеса Анна симпатична, коней любить, але ж — розлучена. Та й чоловіків собі таких обирає, що ой. Вам подобаються ці зяті? Отож бо. Анна королевою не може бути. Залишаються Ендрю, Йоркський герцог та Едуард. Вже й не знаю, правда це чи ні, але ходять чутки, що Едуард у вісімнадцять років морганатично оженився на Елізабет Хантфорд, дочці промисловця. Кажуть, що тоді збурилися всі Віндзори, бо це могло порушити порядок успадкування престолу. Мало не зліг з інфарктом і король Норвегії П’ятий Гаральд, з молодшою дочкою якого був заручений наш Едуард. Кажуть, Гаральд лаявся — страшне! Втім може й не так, хай їм усячина. То більше, що Едуард виправився. Як вам невістка Софі Ріс-Джонс? Шанує вас? За Ендрю не скажу, нічого не чула давно. Жіночка його мені не до вподоби, а може я просто рудим не довіряю.
Подумати треба, хто з цих хлопців більше надається до престолу.