Київська божественна весна гнала соки, пливли небом кучерики хмарок, повівав вітерець, а-ось-і-я — хизувалася зелена памолодь на деревах, кущах, газонах, люди їли пахкі чебуреки, вигулювали дітлахів і собачок, сміялися. По той бік вулиці нудилася Травіата зі своєю клейончастою торбою.
Забачила Зірку, замукала: «І-і-йка».
— Ти навіщо сюди ходила?
— Я-а са-ама прийшла, — затиналася Травіата, — я-а сказала, Ольга хороша, а во-она говорить, у хорошої ді-іти не труяться. Ійко, скажи їй. І Лі-іда хороша, і всі-і хороші…
— Більше сюди не ходи.
Клацав фотоапарат: Зірка виходить з прокуратури. Зірка бере за руку Травіату. Зірка з Травіатою йдуть вулицею…
Слідча запитала слухавку:
— Станіславе Павловичу, як у тебе?
За мить до кабінету ступив ставний вродливий хлопець з пещеною чорнявою борідкою.
— Ось, ось і ось, — викладав перед слідчою.
— Доповідай.
— Це акти на зіпсуті продукти, за місяць до отруєння… Ось партія лімонели, зараженої глистами. Тривогу, між іншим, зняли шеф-кухар Губська і дієтсестра Король. Постачальники своєї вини не визнають, посилаються на висновок санлікаря, що риба придатна для громадського харчування…
— Так і пишуть: риба з глистами годяща для дитячої їдальні? Для елітного ліцею?
— Ліцей же у нас, а не на Марсі, — зауважив Станіслав Павлович. — А висновок у них із засторогою: лімонела свіжоморожена, умовно, це підкреслено, умовно придатна для закладів громадського харчування.
— Що то є — «умовно»?
— Хочеш їж, хочеш — викинь, а грошики сплати. Їдальня вилучила залишки риби і з актом повернула постачальникові.
Аналогічні акти на задавнені сосиски і кондвироби. Але все це — до того. Є експертиза по Перегуді?
— Не можуть встановити причину. Бракує обладнання.
Лише на миш’як і бор перевірили — реакції негативні.
Розкладемо пасьянс…
— Гробницю Наполеона?
— Не клич з лісу вовка. Дітей привезли до лікарні один за одним двадцять восьмого і двадцять дев’ятого квітня. Які це дні?