— Вівторок і середа.
— А в понеділок вони ходили до ліцею?
— Я запитував у батьків. Вимальовується однакова схема: дитина у неділю скаржилася на живіт. Хто дав марганцівки, хто не звернув уваги. У понеділок дітей до ліцею не пустили, стало гірше. І лише у вівторок, коли у дівчаток Пономаренків почало відбирати ноги, мати викликала «швидку». У середу до лікарні потрапив останній хлопець, він жив з бабцею, батьки за кордоном у відрядженні.
— А коли потрапив охоронець Перегуда?
— У понеділок. Його «швидка» забрала з охоронної аґенції, коли прийшув за зарплатнею.
— Кепсько. Ми не встигли з ним поговорити. Що їв, коли, скільки…
— Ображаєте. Мені хлопці з ліцею сказали, що його, коли він там на Андрія Кузьменка чекав, запрошували поїсти.
— Хто?
— Дієтсестра.
— Він їв?
— Напевно. Я, наприклад, переконаний, що отруїлися всі наприкінці дня.
— ?
— Елементарно, Ватсон. Хто їв упродовж доби, цілі й неушкоджені, тож у загальному казані все абгемахт. Щось трапилося з порцією для чергових, тобто із залишками.
— Хто там був до кінця дня?
— Зачитую: шеф-кухар Губська, посудниця Олійник, вчителька Симчич і постраждалі…
— А дієтсестра? — І вона. Вона знімає пробу вранці й в обід. Після закінчення роботи їдальні стежить за гігієною. І ще ця, — Станіслав Павлович покрутив пальцем біля скроні, — вона до вас приходила. — І казала, всі хороші. Отже, п’ятеро. Всі — жінки.
Дзеленькнуло.
— Кулик слухає.
— Криворучко. Тут така справа… Краще зайдіть до мене.
У керівному кабінеті атмосфера ремонту відчувалася менше. Назустріч підвівся молодий, але вже геть лисий начальник слідчого відділу Криворучко. Мундир ледве сходився на його череві і розчепірювавася на клубах, як у баби. Криворучко вдавався до дези: мовляв, тягає штангу і власна корпулентність багато важить, але свідків такої версії його опасистості навіть серед підлабузників не знаходилося.
Обжерливим був начальник. Скидався на гіпертрофований вареник з сиром.
Вийшов з-за столу, що саме собою — сенсація. «Менти не люблять сентиментів» — його афоризм. Відверто кажучи, хамлом був Вареник і щодо своїх, і щодо чужих, брутальним і дурним. Слідча Кулик трималася з начальством сторожко й холодно-ввічливо. А пліткарі пояснювали певну стриманість Криворучка в присутності Кулик тим фактом, що не у кожної твоєї підлеглої чоловік працює в Адміністрації Президента.