Ад’ютант, усе ще кашляючи, розкрив теку, попорпався в паперах і мовив здушеним голосом:
— Орді Тадер.
— Не чіпай, негіднику! — обминула Панді й сіла.
Мак мляво усміхнувся і взявся за другий чобіт.
— Хто? Виродки?
Мак акуратно поставив чоботи біля стіни, підвівся і заходився розстібати комбінезон.
— Бувало, — сказав Гай і спохмурнів. — Але якщо ти
про виродків…
— А якщо вони помиляються? — мовив він нарешті.
— Помру, — сказав Гай. — І ти помреш.
— Ні, звичайно, — сказав Гай. «Химерник цей Мак, завжди що-небудь вигадає…»
— Ну?
— Що — ну?
Гай засміявся.
— Виродок!
— Освіта — завжди добро, — сказав Мак.
— Радо! Годі спати! Легіонери зголодніли і нудяться за жіночим товариством!
На величезний подив Гая, з-за ширми почувся голос Ради:
— А я давно не сплю. Ви тут розкричалися, панове легіонери, ніби в себе на плацу.
— Ти чому вдома? — гаркнув Гай.
Рада, запинаючи халатик, вийшла з-за ширми.
— Давай, давайї — сказав Гай. — Неси обід…