Коли Мак повернувся, Гай накинувся на нього:
— Звідки ти знав, що Рада вдома?
— Ну як — звідки? Це й так було зрозуміло…
Мак і собі розізлився:
— Масаракш! Що у статуті сказано про службову таємницю?
— Все, що стосується служби…
— І ти ж на мене ще й кричиш! Я тебе, дурня, вчу, а ти на мене кричиш!..
— Ну, куди тебе подіти з твоїми таємницями? Хочеш за вікно?
— Не хочеш за вікно? Ну гаразд, залишайся…
— Звір здоровезний…
Він також уже не сердився. Та й ні на кого було сердитися, хіба що на виродків…
Гай зиркнув на нього із зловтіхою і ваговито відповів:
— Такої думки тримається такий собі Аллу Зеф, великий наш медик-психіатр.
І тут до розмови, масаракш, знов утрутився Мак.
— Пане капрал, дозвольте звернутися! — гаркнув він, косуючи на Раду.
Мак облишив грати. Гай сказав:
— Звертайтесь.
Гай підхопився.
Рада взяла гітару на руки, як дитину, і встала біля вікна, одвернувшись.
Гай і Мак поспішливо вдягалися.
— Як гадаєш — навіщо? — спитав Мак.
— Звідкіля мені знати? — пробурчав Гай. — Може, учбова тривога буде…