«Виґуґлено.»
«Абсолютно». Вона кивнула головою.
Майя повела обох лабрадорів через коридор до спальні. Він почув приглушену суперечку з подругою, і вона повернулася сама.
«Я можу це виправити, — завзято прошепотіла вона. — Після того, як китайці взялись влаштовувати на людей облави, ми з декількома колегами вирішили свій двадцяти-процентний проект спрямувати на те, щоб наїбати їх.» (Серед бізнес-інновацій в Google було правило, яке зобов’язувало кожного співробітника приділяти 20 відсотків свого часу власним шляхетним проектам.) «Ми назвали програму „Google-очисник“. Вона глибоко проникає у базу даних і нормалізує твою статистику. Твої запити на пошук, твої гістограми на Gmail, моделі серфінгу по мережі. Усе. Ґреґ, я можу тебе Google-очистити. Це єдиний спосіб.»
«Не хочу, щоб з тобою трапилась якась прикрість.»
Вона похитала головою. «Я вже приречена. Кожен день відтоді, як я розробила цю кляту штуку, — це життя у борг. Тепер лишається тільки чекати, поки хтось не вкаже МНБ на мої заслуги та історію, — а тоді я й не знаю, що. Не знаю, що вони там роблять з такими, як я в цій війні за абстракті іменники.»
Ґреґ згадав аеропорт. Огляд. Свою сорочку, відбиток підошви якраз посередині.
«Ну то давай», — сказав він.
Google-очисник творив чудеса. Ґреґ міг судити по рекламним об’явам, що вигулькували поряд з результатами пошуків, — реклама ця точно була для когось іншого: «факти про розумний задум», «Отримання семінарської освіти в онлайні», «Завтрашній день без тероризму», «Програми блокування порнографії», «Агресивна пропаганда гомосексуальності», «Дешеві квитки на концерти Тобі Кіта». Це була програма Майї у дії. Однозначно, новий персоналізований пошук Google вважав його за когось іншого — за набожного представника правого крила з явним пунктиком на музиці кантрі.
Що його цілком влаштовувало.
Потім він клацнув по своїй адресній книзі, і побачив, що половина контактів пропала. Поштова скринька на Gmail була вичищена, мов поїдений термітами пеньок. Профіль на Orkut нормалізований. Його календар, сімейні фотки, закладки — все порожнє. Він раніше і не усвідомлював, яка його частина перебралась на Веб і осіла на серверах Google — практично вся його онлайнова особистість. Майя відчистила його до блиску; він став людиною-невидимкою.
Ґреґ через сон гепнув по клавіатурі лептопа, що стояв біля ліжка, — засвітився екран. Він глянув на годинник, що миготів на панелі інструментів, — 4:13 ранку. Боже ж мій, хто ж о такій порі ламається в двері?
Він крикнув: «Йду!» заспаним голосом, натяг на себе халат і встромив ноги в капці. Він прочовгав коридором, вмикаючи на ходу світло. Біля дверей зазирнув у вічко і побачив Майю, що похмуро дивилася на нього.
Ґреґ відстібнув ланцюжок, відімкнув замок і смикнув двері. Майя шмигнула всередину повз нього, а за нею собаки та її подруга.
Майя вся блищала від поту, і волосся її, що зазвичай було акуратно зачесано, зараз було розпатлане на лобі. Вона потерла свої червоні запалені очі.
«Збирайся», — її голос був схожий на хрипке каркання.
«Що?»
Вона взяла його за плечі. «Ну ж бо», — промовила вона.
«Куди ти хочеш…?»
«Напевно, в Мексику. Ще не знаю. Збирайся, дідько забирай.» Вона повз нього всунулась до спальні і почала витягувати шухляди.
«Майя, — голос його був різким. — Я нікуди не поїду, допоки ти мені не скажеш, що відбувається.»
Вона зиркнула на нього і відкинула волосся з обличчя. «Google-очисник ожив. Після того, як я тебе почистила, я його вимкнула і більше не чіпала. Було надто небезпечно й далі ним користуватись. Але він залишився налаштованим так, що посилає мені на електронну пошту підтвердження щоразу, коли запускається. Хтось шість разів скористався ним для чистки трьох дуже особливих облікових записів — і всі три належать членам Торгового комітету в Сенаті, що готуються до переобрання.»