Ав фіналі, незабуваймо,якраз і входитьФортінбрас.Це не хто, яквін,
виявляєтьсялітописцем— виносить тілазабитих і реєструєвсе, що тут скоїлося.
Якбине він, ми б зродуне почули проГамлета. Цевін, Фортінбрас,наділяє
Гамлета— дарма що посмертно— всією повноважністюземного існування.
Тожпровадьмо йдалі реєстри— хай би навітьтільки своїхвласних почувань.І
сподіваймося,що вони такипотраплятьвитворитиокремий, "паралельний"час — той
єдиний,який у кінцевомупідсумку тілький важить: часлюдини — в томувсьому,
щотак маловрозумливозветься їїжиттям.
КОМПЛЕКСІТАКИ
[Опублікованопо-польськи:Gazeta Swiateczna, No. 143.2436, 21-22.06.1997; у
словацькомуперекладі:
OS-Forumobcianskej společnosti, Sept. 1997/4; в білоруському:ARCHE, No 1,
1998.]
Сюжет,вічно притягальнийсвоєю універсальністю:багатолітнійблукалецьсвітами,
пережившивійни й тисячусмертельнихнебезпек, чудомурятувавшисьіз печери
людожерата з островалихої чарівниці,що обертаєлюдей на свині,і що там ще
значилосяв його неймовірномуcurriculum vitae, — повертається,нарешті, на
батьківщину.Тимчасом синйого, розуміється,виріс на здоровенногомолодця, в
доміроїться одчисленнихпретендентівна руку дружини,і впізнає поворотця
тількистара нянька— по шраму нанозі.
Ім'яблукальця —Одіссей, і всез ним, як пам'ятаємо,скінчилосягаразд. А от
іншаверсія тогосамого сюжету:по п'ятнадцятироках брежнєвськихтаборів,