Кольберг задумано похитав головою.
— Ні, по-моєму, причина ось яка: Бульдозер вирішив пожертвувати тим, що йому дало б стеження за Маурітсоком, задля чогось важливішого для себе.
Гунвальд Ларсон насупив брови.
— Наприклад? Хіба для Бульдозера не найважливіше спіймати ту зграю?
— Це так, — відповів Кольберг. — Але тобі ніколи не спадало на думку, що ніхто з нас не має таких надійних джерел інформації, як Бульдозер? Він знає купу всіляких негідників та злодіїв, і вони йому дуже довіряють, бо він ніколи не дурить їх і завжди дотримує свого слова. Вони йому вірять, бо знають, що він не пообіцяє того, чого не може виконати. Інформатори — головна Бульдозерова опора.
— Ти вважаєш, що вони перестануть вірити йому й постачати інформацію, коли довідаються, що він організував стеження за виказувачем?
— Саме так, — відповів Кольберг.
— Однаково я вважаю, що пропустити таку нагоду — просто безглуздо, — сказав Гунвальд Ларсон. — Якби нишком простежити, куди подасться Маурітсон і що він наміряється робити, то це нітрохи не зашкодить Бульдозерові.
Він очікувально подивився на Кольберга.
— Гаразд, — сказав той. — Мені й самому цікаво, які наміри в шановного пана Труфаста Маурітсона. А Труфаст — це ім'я чи прізвище?
— Собача кличка, — відповів Гунвальд Ларсон. — Може, він часом орудує, перебраний собакою? Але треба поквапитись, Маурітсона з хвилини на хвилину можуть звільнити. Хто піде перший?
Кольберг глянув на свого нового годинника, такого самого, як той, що попав у пральну машину. Він не їв уже зо дві години й відчував, що зголоднів. У якійсь книжці він прочитав, що той, хто хоче схуднути, повинен їсти мало, але часто, й пильно дотримувався цієї засади, а надто її другої половини.
— Почни ти, — сказав він. — Я постараюсь не відходити далеко від телефону, отже, дзвони, коли тобі буде потрібна допомога чи заміна. І візьми краще мою машину, вона не така помітна, як твоя.
Він простяг Гунвальдові Ларсону ключі.
— Добре, — сказав той.
Він підвівся й застебнув піджак. У дверях він обернувся:
— Часом би Бульдозер запитав про мене, вигадай щось. Ну, бувай, я подзвоню.
Кольберг потерпів ще дві хвилини, Тоді пішов до їдальні на свій дієтичний обід.
Гунвальдові Ларсону не довелось довго чекати. Скоро з під'їзду вийшов Маурітсон, на мить завагався, потім рушив у бік Агнегатан. Він звернув праворуч, досяг Гантверксгатан, тоді звернув ліворуч і дійшов до автобусної зупинки на Кунсгольмській площі.
Гунвальд Ларсон стежив за ним із під'їзду неподалік.
Він розумів свої труднощі. З його зростом і кремезною будовою навіть у натовпі важко сховатись, до того ж Маурітсон знає його з вигляду. Якщо Маурітсон сяде в автобус, їхати разом з ним не можна. Але на стоянці таксі з протилежного боку вулиці Гунвальд Ларсон побачив вільну машину. Аби її ніхто не зайняв, поки вона йому знадобиться! Від Кольбергової машини він відмовився.
Надійшов шістдесят другий автобус, і Маурітсон сів у нього.