Чоловік надпив чарку, цокнувшись із Мартіном Беком, який теж ковтнув вина, але поки що тільки трішечки.
— Боїшся чого? — все ще невдоволеним голосом спитала Рея.
— Чи я витримаю — ось у чім річ.
Рея раптом усміхнулася й хитро глянула на Марина Бека.
— А ти спитай Мартіна. Він у цьому ділі спец.
Чоловік здивувався й недовірливо спитав:
— Ти справді щось у цьому тямиш?
— Трохи. Це правда, що поліції дуже потрібні добрі сили. І в проспекті правду написано, що служба багатогранна, з різними спеціальностями. Якщо когось, наприклад, цікавлять вертольоти, чи механіка, чи організаційні проблеми, чи коні…
Рея вдарила долонею по столу так, що аж чарки підстрибнули.
— Не верзи дурниць, — сердито сказала вона. — Відповідай чесно, хай тобі чорт.
На свій подив, Мартін Бек відповів:
— Можна витримати кілька років, коли маєш терпіння щодня спілкуватися в бовдурами і згоден бути за попихач в зарозумілих начальників, кар'єристів чи просто ідіотів. Головне, не мати власних поглядів. Тоді є велика надія, що й сам станеш таким, як вони.
— Видно, що ти не любиш поліції, — розчаровано сказав Кент. — Не вірю, що там так погано. Багато хто ставиться до поліції упереджено. А ти що скажеш, Реє?
Вона засміялась, і, мабуть, щиро. Потім сказала:
— Спробуй. Може, з тебе вийде добрий поліцай. Адже тобі більше нічого не світить. А тут і конкуренція невелика.
— Ти допоможеш мені заповнити бланки?
— Давай ручку.
Мартін Бек мав ручку в нагрудній кишені і відразу ж дав їй.
Рея підперла голову рукою і, зосередивши всю увагу на бланку, заходилась писати.
— Це буде чернетка, — сказала вона. — Потім передрукуєш усе на машинці. Можеш узяти мою.
Дівчина, яку звали Інгела, скінчила прання, зайшла до кухні й підсіла до столу. Говорила вона найбільше про ціни на продукти й про те, що на деяких із них, наприклад на молочних, ставлять завтрашню дату. Певне, вона працювала в крамниці самообслуговування.
Дзеленькнув дзвоник, відчинилися вхідні двері, і хтось зачовгав ногами в коридорі. До кухні зайшла стара жінка.