Казанцев Александр Петрович - Місячна дорога стр 9.

Шрифт
Фон

Дідок лікар подав йому халат.

— Що ви думаєте про політ на Місяць? — запитала журналістка, виймаючи блокнот.

— Даруйте, — зніяковів Громов, — волів би інтерв’ю… ну… в одягненому вигляді…

— О-о! Це мій метод. Зненацька. Невимушеність. Інтимність.

— Через хвилину я запрошу вас до бібліотеки.

Елен роззирнулася. Вона зацікавилася незвичайною каруселлю з кабінами, що нагадували крісла пілотів. Відцентрове прискорення у декілька разів збільшувало вагу людей, що сиділи в них, як це буде при космічному зльоті. Мелькали вкриті потом напружені обличчя чорношкірого хлопця, китайця і… дівчини.

В іншому місці люди невідомим способом підстрибували під саму стелю зали, падали вниз і знову злітали в гігантському стрибку. Виявляється, їх підкидала пружинна сітка-батут. Вони здійснювали на Землі «місячні стрибки»…

Громов пішов переодягнутися.

— О, скажіть, док! — звернулася до сивого лікаря Елен. — Чи схожа психіка астронавтів і… самогубців?

Лікар строго подивився на американку:

— Не більш ніж нетактовність нагадує чемність.

— Дякую вам, сер, — тихо сказала Елен і почервоніла.

З’явився Громов — елегантний, у строгому літньому костюмі.

— Ви прекрасний чоловік, пане Громов! — відзначила міс Кенні. — Вас шкода відпускати на Місяць. У вас є дублер, який міг би полетіти замість вас?

— Так, і його знає весь світ. Він — розвідник Космосу, а я — його учень. Ще в дні війни хлопчаком я про розвідників мріяв. Зараз вони потрібні на Місяці, куди збирається міжнародна космічна експедиція. — Громов відчинив двері у двосвітляну залу з книжковими шафами у простінках між вікнами і довгими столами під висячими лампами.

Він усадовив американку в м’яке крісло біля низенького столика з журналами. Елен узяла один з них — із величезною фотографією Місяця на обкладинці.

— Ах, Місяць! — сказала вона. — Що ви про нього думаєте?

— Це планета загадок, така близька, чудово видима і нерозгадана.

— Вам кортить розгадати таємницю її минулого?

— І подумати про її майбутнє.

— О-о! Навіть майбутнє? — примружилася Елен. — Потрібні ворожильні карти?

— Карти? Лише географічні. Вони доведуть нас до самого краю диска. За нього так заманливо зазирнути…

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке