— Івась — його учень і послідовник. На Місяці важливо перевірити теорію метеоритного походження місячних цирків. Там немає води й атмосфери. Все збереглося.
— Чому це не зробить командир корабля професор Громов?
— Петро Сергійович Громов вважає, що місячні кратери — вулканічного походження.
— Он як? На Місяць летять наукові супротивники? Вороги?
— Чому вороги? Івась готується до польоту під керівництвом Петра Сергійовича й дуже захоплюється ним.
— Кажуть, росіян важко зрозуміти.
— Можливо.
— Ваш син залишає на Землі кохану дівчину?
— Молодша дочка відпускає Івася на Місяць лише тому, що жінок там немає.
— Це чарівно! — розсміялася Елен.
Після матчу Івася Анікіна, як і Громова, можна було побачити лише в Космічному інституті. Міс Кенні вдалося дізнатися, що молодий професор Громов, ще працюючи в Пулковській обсерваторії, зробив відкриття на краю видимого місячного диска. Він спостерігав там зміни загадкових світлих смуг, що сходилися на невидимому боці Місяця. Він вважав їх вулканічними викидами і припустив, що на тому боці Місяця діє вулкан. У своїй докторській дисертації він до найдрібніших деталей розробив проект місячної розвідувальної експедиції й перейшов працювати в Космічний інститут.
Космічний інститут!
Найменше Елен сподівалася опинитися у спортзалі, величезній, із широкими вікнами у верхній половині стін. На спортивних снарядах тренувалося безліч людей. На турніку «крутив сонце» Анікін.
Елен з цікавістю вдивлялася в низенького крем’язня, що постав перед нею, з кирпатим носом, веснянками й веселими очима. Він міцно, мов старий знайомий, труснув руку журналістці.
— Батько мені все про вас розповів, — заявив він.
— Стривайте! Хто ж про кого дізнавався?
— Взаємний інтерес і симпатія.
— А я знаю, чому вас відпустили на Місяць.
— Небезпечно залишати на Землі, — розсміявся Анікін.
Елен була в захваті. Вона запитала про професора Громова. Анікін указав їй на вишку перед басейном, де чудової статури атлет застиг перед стрибком. Наступної миті він кинувся вниз, двічі перевернувся в повітрі, витягнувся і без бризок увійшов у воду. Елен побігла до басейну. Спортсмен випірнув. Високе чоло, мокре волосся, важкуваті вилиці.
— О-о! Колоссаль! — захоплено вигукнула Елен. — Ви є професор Громов?
— Добридень, — здивовано відгукнувся Громов, вилазячи з басейну.