Годвін кружляв на місці, не знаючи, де шукати командора. Оббігши камінь, він раптом наткнувся на Громова.
Годвін відразу збагнув, що трапилося. Він обірвав антену командора, закрутив дротом пошкоджену матерію костюма, відтак узяв величезне тіло Громова на руки і, стрибаючи по камінні, поніс його вниз.
Подекуди спалахували в тіні вогненні фонтанчики.
Газети вийшли тричі потрійним тиражем. Особливого успіху досягла «Уорлд кур’єр», яка оголосила про зміну курсу й відтепер називалася «Волосся Вероніки».
Дівчаток, що народилися, називали тепер не лише Елен, але й Вероніками. Хлопчики ж як і раніше отримували імена Вана, Тома й Пітера…
Відліт найбільшого космічного корабля «Розум» був призначений у цей пам’ятний день на 10 годину 07 хвилин за середньоєвропейським часом.
Президент США надіслав уряду СРСР телеграму, висловивши надію, що дружба радянських людей і американців у Космосі послужить хорошим прикладом для народів на Землі.
З повідомлень ТАРС світ дізнався про незвичайні, зроблені на Місяці відкриття, що мали величезне значення для Землі.
Чомусь газети друкували портрети місячних дослідників попарно: Елен з Петром Громовим і Анікіна з Томом Годвіном.
Не було на Землі сім’ї, будинку, де ці портрети, вирізані з газет і журналів, не лежали б на столі, не висіли б на стінах.
Тієї хвилини, коли Петро Громов радісно повідомив, що бачить, як ростуть місячні камені, Євген показував Елен одну з останніх газет із портретами місячних мандрівників, поміщеними попарно…
Видимість була кепська, та Елен зрозуміла, що хотів сказати Євген.
— Петро повідомляє про таємницю місячних гір. Ось тут наведені ваші слова про місячні гори, що нагадують острів Капрі, — казав Євген. — Також обривисті береги, з яких жорстокий імператор Тиберій скидав неугодних йому римлян. І що Місяць на відміну від Землі незаймано чистий, не знає людських пристрастей: жорстокості, ненависті…
— Любові та дружби, — додала Елен. — Не знав. Командор мріяв про казкові міста в місячних скелях. О, разом з людиною на Місяць прийде багато що.
— Селено!
— Якщо я вас дуже попрошу? Не кличте мене більше Селеною.
— Оленкою?
— О ні! — Елен навіть здригнулася. — Тільки не Оленкою! Тільки не так!
— Ви залишилися жінкою й на Місяці!..
— Він сказав, що я була легкою супутницею.
— О так! Звісно! Адже він ніс вас!
— Не завжди слушно мати на увазі плече… Наприклад, рубати з плеча… задля принципу.