Анікін чув її голос. Він схопився й обмінявся поглядами з Євгеном.
Євген подав йому маніпулятором кинутий молоток.
— Лагодити сонячну батарею не будемо. Склепай хоча б гусеницю, — сказав він. — Хутчій!
Елен бачила зяючу діру на верхівці роздутості. Ані Громова, ані Годвіна на поверхні більше не було. Елен лягла на живіт і почала поволі підповзати до краю провалу.
Вона була легша від чоловіків, і кірка тримала її. Вона дісталася до рваного краю. За ним чорніла порожнеча. Елен поглянула вниз:
— Командоре! Томе! Зупиніться!
— Оленко! Не підповзай! Остережися! На Землі ми б розбилися…
— Зачепилися за виступ, — долинув голос Годвіна. — Балон загинув. Звідси не виберешся. Скоро кінець, Ель.
Із глибини утвореної газовим пухирем печери виднілося коло чорного зоряного неба, а на ньому світла плямка шолома скафандра.
— Даруйте мені, командоре, знаю, не можна, але… так уже заведено перед кінцем.
— Винен радше я, Томе. Не можна було відходити від танкетки. Кисню вистачить на декілька годин.
— Вважатимемо, що похорон відбувся. Дим салюту сумно ліг на землю. Тіла опущені в приготовану яму. А давно вона була для нас приготована, командоре?
— Гадаю, що мільйони років тому. У нас достатньо часу, щоб вивчити її. — Громов засвітив електричний ліхтарик, і негайно печера заблискотіла різноколірними кристалами, що поспіль вкрили її стіни.
Том Годвін навіть свиснув.
— Непогана скарбоночка!
— Ще одна наукова знахідка. Що це у вас у руці?
— Напевно, алмаз. Прозорий, мов сльоза, яку ніхто за мною не проллє. Трясця, командоре! Місячний алмаз тане в руках, мов моя надія…
— Стривайте, Годвіне! Ви зробили безцінне відкриття! Це лід… Викопна вода! Оленко! Тут вода.
— Івась поспішає! Він скоро виїде. Не упадайте на дусі, — почувся в шоломофонах голос Елен.
— На дусі ми не упадемо, аби тілом не гепнутися, — відгукнувся Громов, освітлюючи дно печери. — Стійте! Що це там за калюжа? Вода? Але чому вона чорна? Томе! Мерщій! Допомагайте мені, поки рідина не випарувалася.
— Трясця, командоре! Потрібно думати про порятунок душі, про Землю хоча б, а ви…
— Я думаю про Землю, Томе! Про скарби Землі.