— Селено, ви майже зовсім не підходите до мене, — сказав Євген.
— Тсс, Міраже! Тут усе дуже складно. І потім… Я вже зовсім по-іншому сприймаю Місяць.
— Чому ж ви не напишете цього в кореспонденціях? Я так чекаю, коли ви диктуватимете їх мені.
— Кореспонденції? Ах, Міраже! Щоб написати, чому Місяць став для мене інший, мені треба стати такою, як Жорж Санд.
— Вам Місяць здається іншим?
— А як ви гадаєте?
— Скажіть… Тому що ми зустрілися тут?
— Ви так вважаєте?
— Я вважаю… Якщо насправді… На Землі зараз ніч. У небі світить Місяць. Він такий гарний! Хочете, я відчиню дверцята танкетки? Ви побачите край вікна і Місяць над деревами.
— Відчиніть, Міраже… Це буде мов уві сні.
Елен спостерігала за Євгеном. Він, схвильований, розчинив дверцята танкетки. У вікні виднілися дерева. Підвіконня було залите білим світлом.
Елен зіскочила з танкетки, почала шукати, звідки краще буде видно Місяць у півсфері. І вона побачила Місяць, зовсім круглий, яскравий, з виразним малюнком тіней.
Яке дивне відчуття! Вона бачила Місяць майже за чотириста тисяч кілометрів і водночас знаходилася на ньому…
— Я хочу, щоб ви стали лунатиком, чуєте? Я хочу цього, — сказала Елен.
— Дивовижний Місяць, — відгукнувся Євген.
— Наш Місяць!
— Так, так! Наш…
— Тепер дивіться сюди, Міраже. Показуватиму я… — і Елен простягнула руку.
Серед хаосу скель місячний цирк вражав геометричністю форм. Гірський хребет кільцем охоплював глибоку рівнину. Тіні робили кільцеві гори рельєфними, немов намальованими тушшю. Першої миті здавалося, що серед скель височіє штучна споруда титанів. Велетенський амфітеатр прискалками спадав до немислимо величезної арени, посередині якої стояв, мов вісь колеса, самотній гірський пік, відкидаючи на арену гостру тінь.
— Правда, гарно, Міраже? Коли я перестала боятися, я полюбила Місяць.
— Я… я також, Селено.
— Мужня, сувора краса, строга, могутня, нічим не займана й таємнича. Командор і Анікін сперечаються про походження місячних цирків. А якщо… Якщо вони побудовані? Що римський Колізей! Я бродила по ньому вночі при місячному світлі. Там було дуже багато кішок. Пруг стін був хвилястий і сріблився. Замість арени виднілися темні провали колись прихованих під нею приміщень для диких звірів і гладіаторів. Що сховано під ареною місячних цирків?