Про це сказала Елен сама місіс Хент, яка після смерті газетного короля взяла у свої вірні руки справу чоловіка.
Це була набожна, енергійна пані з сивими буклями і єлейним голосом.
Вона була ласкава до Елен і охоче надрукувала її статті «Вавилонська вежа» та «Нога чи лапа?», що наробили, до речі, чимало галасу. Вона засмучувалася, що міс Кенні все ще не влаштувала своє життя й безтурботно живе самотньою молодою жінкою, привертаючи до себе погляди чоловіків.
Незабаром після публікації статті «Нога чи лапа?» місіс Хент викликала до себе міс Кенні.
Елен стерла помаду з губ, зітхнула й подалася до високої покровительки.
Секретар Сем з лиснючим проділом і вродливим догідливим обличчям устиг шепнути, що у Біг-мем (Великої Мадам) щось є на гадці.
«Чергове важке інтерв’ю, поїздка до Африки чи світський скандал», — вирішила Елен, примружилася й відчинила двері.
Кабінет залишився таким самим, як при містерові Хенті, цілком порожній, зі скла й полірованого дерева. Холодні, обшиті лискучими панелями стіни, тверді, блискучі меблі, величезні матові шиби вікон і також матові, скляні, але звуконепроникні двері.
— Сідайте, дитинко, — ласкаво сказала місіс Хент, знімаючи величезні окуляри у важкій темній оправі, які робили її чимось схожою на покійного Хента, сивого, жилавого й звично здорового ділка, смерть якого викликала подив.
Елен скромно сіла на краєчок стільця й опустила вії.
— Ви знаєте, як я піклуюся про вашу долю, Еллі, — вкрадливо почала Біг-мем. — Я не зупинилася б ні перед чим, щоб висунути вас уперед. Газети — ось що може зробити вам усесвітнє ім’я, дитинко. Не просто слава чи гроші, навіть багато грошей… Ні! Покоління молодих людей біля ваших ніг… Що ви скажете на це, люба?
— А як ви гадаєте, мем? Це не забагато — ціле покоління?
— Для вибору — зовсім не так багато. Ви варті цього. Сподіваюся, ви зумієте зробити вдалий вибір, люба. Ви стали б найпопулярнішою жінкою світу.
Серце Елен стиснулося. Вона надто все розуміла, щоб не здогадатися, до чого хилить місіс Хент. Адже десь у глибині душі Елен і сама потайки думала про це. Але хіба можна говорити серйозно? Потрібна спеціальна підготовка, величезні знання, як у Громова!..
Елен скоса подивилася на Біг-мем.
— Газети вийшли б тричі потрійним тиражем, — продовжувала та. — Весь світ стежив би за вашою долею, за кожним вашим кроком… Ви пам’ятаєте про цього хлопця, провідника туристів, якого завалило в печері? Репортери пробиралися в гори і брали в нього інтерв’ю крізь шпару між камінням. У бідолахи була привалена нога, але він бадьорився. Вся країна шаліла, захлиналася від інтересу. Друкувалося кожне слово про нього. Хлопець дуже хотів пити… А скільки було зроблено для його порятунку! Ви, звісно, знаєте всю цю історію?
— А що ви про неї думаєте, мем?
— Шкода, що він усе-таки помер. З вами зовсім інша річ. Звісно, треба вміти ризикувати. Але мій покійний чоловік казав, що, якби він був губернатором чи гангстером, найважчі справи він доручав би вам.
— Від кого ж із них я отримаю завдання? — не втрималася Елен.
Місіс Хент спохмурніла:
— Не треба бути колючою, мов кактус. Ми з вами добрі християнки. Я піклуюся про вас. Чого будуть варті всі чоловіки на Місяці, якщо там буде жінка!..
На Місяці!.. У Елен пробіг холодок по спині.