—Я над цим ще не думав, — задоволений собою, покрокував по кабінету Нота. — Але батько завжди говорив, що коли тебе зачепили, то зачепи як мінімум у два рази сильніше. Аби потім не хотілось…
— Ваш батько був розумною людиною, — трохи заспокоївшись зауважив Володя. — Можливо ви маєте на увазі, аби ресторан цього покидька перестав існувати?
— Для початку вистачить поганої репутації.
— Саме час звернутися до когось з ваших могутніх друзів? — загадково кліпнув очима Володя.
— Не має в мене могутніх друзів, — з жалем констатував Нота. — Як тільки батько помер, розбіглись мов щурі. Один Гнатович лишився, але турбувати його через якогось покидька не надто ввічливо з мого боку.
— Через якогось покидька ми можемо не дорахуватися значного прибутку в цьому місяці, — слушно зауважив Володя.
— Скоріше він своїх зубів не дорахується, — сердито відреагував Нота. — Та й останнім часом кляча замовляла тільки каву з круасанами. Пережерла паскудь...
— А може нацькувати на «Чарісон» Золотоволоску? — змірявши поглядом свої нігті, запропонував Володя.
— Було б не погано, — погодився Нота, — та вона зараз не в Україні.
Більшість з вас і гадки не мають хто така ця «Золотоволоска», але може хтось не з чуток знайомий з її матір’ю. Як говорять священні писання деяких не зовсім хороших ресторанів:
«… Її волосся наче із золота; її ім’я і є золото. Її тонесенький голосок ні, що інше як спів сирени в морі, де кораблі-ресторани розбиваються об скелі на друзки. Своєю тендітною дівочою ручкою вона здатна знищити в одну мить те, на що хтось витратив море часу і океани сил. Вирощена своєю матір’ю в ласці і любові, Золотоволоска вкрала у неї хитрість, інтуіцію й кмітливість, примноживши ці якості в рази. ЇЇ вкрай паскудний характер – найгірше, з чим може зіткнутися будь-який власник ресторану в цьому житті. Втім, якщо твоя робота бездоганна і робота менеджера, кухарів, шеф-кухаря відшліфована до блиску – ти можеш розраховувати на її милість. Звичайно, кілька колючих жартів ти почуєш, однак потік клієнтів після цього збільшиться в рази.
Якщо ж твоя робота не бездоганна, а Золотоволоска вже десь поблизу, святі писання радять робити наступне: «Забудь про відвідувачів! Нехай їх буде навіть цілий ресторан і всі як на підбір: (бізнесмени, депутати, судді)… Під сраку їм, щоб ресторан порожній був! Захочуть – прийдуть ще. Закрий двері й вікна. Йди додому пити чай і молитися щоб не приперлась завтра…».
Навіть Нота старший керувався цією інструкцію, аж доки одного разу Золотоволоска не надійшла аж надто несподівано… Втім, на подив, біда обернулася для нього щастям, адже Золотоволоска не змогла знайти не те що недоліків, а навіть об’єкта для колючого жарту. Що ж стосується молодшого Ноти, то він не став морочити собі голову, обдарувавши Золотоволоску тим чим вона є, у грошовому еквіваленті. За це Олексій був нагороджений ігноруванням з її боку ось вже протягом трьох років.
— Виходить, Золотоволоска відпадає… — з жалем мовив Володя.
Тепер вже він встав і підійшов до вікна, за яким здається от от збирався піти затяжний осінній дощ. Вдалині, на тлі темно-сірого неба виднівся «Чарісон» і можливо Володя просто накрутив себе, але ресторан виглядав зловіще. Звідки хлопець міг знати, що свій погляд йому треба перевести трохи правіше, де з вікна «Діонса» хтось розглядав його за допомогою потужного військового бінокля. І може б шеф-кухар ще виправився, однак Нота не втратив можливості відвернути його від правди.
— Вважаю покидьок роками це планував і достойний оплесків, якщо йому все вдалося.
— Але ж ми з вами також не пальцем роблені, — зауважив Володя.
— Звичайно. Та в моїй голові жодної світлої думки…
Взагалі то у Ноти були ідеї, але всі як одна, жорстокі та криваві, серед яких найгуманнішою була страта Галушки шляхом повішення. Володя в свою чергу мислив більш конструктивно і навіть почав формувати більш-менш підступний план у себе в голові. Втім, повністю сформувати його хлопець не встиг, оскільки Нота з переляканим обличчям несподівано взявся за голову.
— Що, знову батько? — збентежено мовив Володя.
— Ні, я зовсім забув, що мені сьогодні потрібно до Черненка! — вигукнув Нота, почавши швидко збиратися.
Почувши це, Володя мало не закричав від люті, однак через мить її об’єкт вже вибіг з ресторану геть.