Зрештою, почервонілий і присоромлений Нота, сказав те, що сказав би будь-який інший молодий чолов’яга на його місці:
— Хто тобі взагалі сказав, що я вживаю цей соус?
Володя в свою чергу тактично зробив вигляд, що не почув питання і почав проводити детальний інструктаж, будучи запеклим шанувальником «Емпаєра».
— Ви просто не розумієте… Йому потрібно дати трохи постояти в теплі, тоді ефект буде значно кращим!
Визнаючи, що він серйозно проколовся, Нота важко зітхнув і мовив:
— Обов’язково потримаю його в теплі… Але повір, у них там також не звичайний кетчуп.
Паралельно обдумуючи яка з кімнат у нього найтепліша, Нота згадував інші послуги, що надавалися власникам карток і серед всього іншого непотребу йому вдалося відшукати найбільш незвичайну. Вона називалась:
— «Містер-допомога»!
— «Містер-допомога»? — здивовано перепитав Володя.
— Саме так, — запевнив Нота. — Якщо ти нап’єшся як сатана, то спеціальний працівник – «Містер-допомога», допоможе тобі дістатися додому і вкладе в колиску, а якщо не захочеш то навіть продовжить з тобою пити і розмовляти про життя!!!
— Що ще? — запитав Володимир, вражений незвичайним сервісом.
— Там була величезна інструкція з різними послугами, я не встиг її всю перечитати — протараторив Нота. Задумавшись, він хотів налити собі ще, однак потім відсунув графин у бік. — Ми маємо його провчити. «Великий боб» не повинен так просто зійти з рук цьому покидьку.
Звичайно Володя розумів, що втрата «Великого Боба», або як говорить Нота «зрада» – це вкрай недобре, але за великим рахунком Галушка взяв те, що погано лежало… Адже вже майже місяць, через провину халатних постачальників в «Діамантовому язику» не було свіжих круасанів з мегдально-ромовим кремом, тому Марині Сергіївні підсовували куплені у супермаркеті, трохи підсохші, зі згущеним молоком.
— Та чорт з нею, старою клячею! — махнув рукою Нота, — а от покидьку я помститися мушу. — Олексій знову встав з-за столу і знову підійшов до вікна, аби приховати своє брехливе обличчя. — Ти навіть не уявляєш, як він мене принизив. Як казав про наш ресторан і навіть… Про тебе.
— Про мене??? — здивувався Володя. — Ми ж з ним не знайомі.
—Я йому так і сказав: «Не говори про нього погано, адже ти його не знаєш», — продовжував примножувати брехню Нота в світі переповненому нею по самі вінця.
—А він?
Підшукавши в голові потрібну фразу, Олексій використав її в якості снайперської гвинтівки, завдавши контрольного в голову:
— Сказав, що будь-який з його кухарів тебе зробить і якщо ти не можеш впоратися, то «Містер-допомога» до твоїх послуг…
Як виявилося, Нота вмів прекрасно маніпулювати людськими почуттями. Використовуючи наївну душу Володі в якості чорнозему, Нота з вмінням природженого агронома посадив, виростив, зірвав і навіть скоштував червоний налитий гірким соком плід його злості. Очі Володі налилися кров’ю і він був готовий вчинити з Галушкою так як Галушка вчинив з фугу три роки тому. Зрештою, відвернувшись від вікна і побачивши цей плід у Володі в очах, Нота злегка тріпнув куточками губ, ледь не відкривши грандіозне свято підлості у своїй голові.
— Сподіваюся ти зрозумів, чому так важливо з ним поквитатися? — подивившись Володі прямісінько в очі, запитав Нота.
— Зрозумів, — рішуче відповів шеф-кухар. — І що ми будемо робити?