— Чудовий час! — посміхнувся Нота.
…І якийсь вечір вівторка не здатний цьому завадити.
— Поки-що можу запропонувати лише вівторок, але через два тижні ще стануть вільними п’яниця і середа, — ведучи олівцем по записній книзі повідомив Віктор.
— Чудово! Просто чудово! — вигукнув Нота, ще раз подивившись на пустий столик попереду. Ніяких чоловіків, які б нагадували батька за ним не було, зате, трохи правіше за чашечкою кави сиділа гарненька блондиночка. Впершись ліктем об край столику, вона витончено поклала своє підборіддя на тильну сторону долоні, подарувавши Ноті хитрий лисячий погляд.
«Ти теж витвір моєї уяви?», — здивовано подумав Нота не зводячи з дівчини очей.
— Що не кажіть, а доволі безсовісно з мого боку безкоштовно нищити таку чудову страву, — зніяковіло посміхнувся Черненко, потягнувши руку до свого гаманця.
«А-а, то виходить – це совість», — здогадався Нота, по-чоловічому оцінивши її неймовірну вроду. Дивно, адже Олексій був впевнений, що після того випадку з повітряною кулькою і уриною, його совість давно знайшла собі іншого супутника.
Демонстративно виливши собі трохи кави у декольте, дівчина відправила Ноті беззвучне: «Ой, як же я так» і почала старанно витирати пролите серветкою. Нота посміхнувся, перевів погляд на Віктора і побачивши, що той зосереджено відраховує гроші, лагідно сказав:
— Не хвилюйтеся, ваша совість чиста.
Обмінявшись номерами телефонів, Черненко і Нота потиснули один одному руки і розійшлися. Всі лишились задоволені, окрім Інеси, котра мало того що обпалила собі груди, ще й натрапила на повного імпотента у вигляді Ноти. Ось до чого довела самотність дівчину, яка змолоду крутила носом, шукаючи принца на білому коні.
Прибігши на кухню, Нота ж одразу розповів Володі про свого нового приятеля і про те, що від «фірмової» той залишився просто в захваті.
— Що ж, я радий, — загадково посміхнувся Володя, — і думаю ви також будете в захваті, коли я скажу, що зробив її набагато дешевшою.
Олексій не одразу зрозумів до чого хилить його шеф-кухар, але згодом хитринка в очах була Нотою прочитана і він тихо мовив:
— Ти не поклав у неї…
— Тс-с, — зупинив його Володя, кивком голови давши зрозуміти, що Нота близький до істини.
Інгредієнт, про який вони вели мову без сумнівів був найдорожчим у цій страві. Набагато дорожчим, ніж будь-який трюфель чи мармурова яловичина. Чергова його мізерна порція коштувала Ноті старшому життя, але кулінара настільки вражали органолептичні властивості даної спеції, що якби він знав своє сумне майбутнє наперед – то все-одно помчав би йому на зустріч. За правилами «Діамантового язика», тим чотирьом особам, які знали про спецію, категорично заборонялося вимовляти її назву, навіть якщо поблизу нікого не було. Однак, в ситуаціях, коли про цей інгредієнт просто необхідно було згадати, його обережно заміняли дивним словом «далокош». На мить вам може здатися, що ви здогадалися, де зарита собака, але це не так, бо навіть «далокош» лишень кодове слово створене для відводу очей.
—…Думаєш він… — Нота показав у бік Миколи, котрий однією рукою колотив крем, а іншою жарив стейк, паралельно дивлячись за пательнею зі свинячою печінкою.
Сумніваючись, Володя захитав головою. Хоча Микола трохи змахував на шпигуна, його зібраність, швидкість і результативність роботи з кожним днем вражали Володю все більше, а віднедавна і зовсім почали дратувати. Та це не було приводом стравлювати його з Нотою.
— Справа не у ньому… — пояснив Володя, — просто треба дотримуватися процедури. Але ви майже вгадали. Я поклав «далокошу» значно менше ніж ваш дивний гість заслуговував.
Черговий раз впевнившись у неперевершеності свого шеф-кухаря, Нота подякував Володі за проявлену економність. Вдячністю був обдарований і Микола, чиє обпечене пузо потроху переставало боліти. «Його музична картка – це просто якийсь подарунок з небес!!!», — на радощах репетував Нота, плигаючи по вбиральні мов кенгуру. Микола ж у свою чергу був вдячний тій людині, через яку він закріпився в очах Ноти як зовсім непідозрілий кухар-трудівник.
Так-так! Той день можна сміливо назвати прекрасним, але чому наступний мав вийти суцільним лайном???
"Неочікувана зустріч"