Галушка хотів щось сказати, однак для нас це лишиться таємницею, оскільки згодом він обмежився ледь помітним, не зрозумілим кивком.
— Ти давно цікавишся кулінарією? — запитав Нота.
— З самого дитинства, — провівши поглядом по стелі, відповів Галушка. — А ви? Готуєте?
Здається це просте питаннячко застало власника ресторану, що називається «зненацька».
—Я виріс у «Діамантовому язику»… А ще я можу підсмажити яйце так, аби воно не підгоріло! — голосно зареготав Нота, спостерігаючи за легким подивом Галушки. — Та то я так невдало жартую, — махнув рукою Нота. — Звичайно батько мене багато чому навчив і я навіть знаю, що таке «фондю».
Цього разу Галушка посміхнувся, до кінця так і не зрозумівши, жартує цей дивакуватий власник ресторану чи ні.
—А ти знаєш, що таке фондю? — раптом запитав Нота.
Чорт забирай!Що за питання? Звичайно Галушка знав, що таке фондю. Немає ніяких сумнівів у тому, що навіть ви знаєте, що таке фондю. Однак несподіваність питання і цілком зрозуміле хвилювання відвели хлопця подалі від простого шляху, завівши в темну гущавину де знайти правильну відповідь було не легким завданням.
— Ну-у… Фондю це така страва…
— Достатньо, — зупинив його Нота.
— Але я…
— Ні, достатньо. Ти знаєш, що фондю – це така страва і цього цілком вистачить.
Не дивлячись на те, що все йшло «як по маслу», Галушка знову розгубився. «Схоже, Нота належить до тієї когорти людей, від яких не знаєш чого чекати в наступну хвилину, а це дуже, дуже погано».
— Другий етап! — вдарив долонею по столу Нота, підтвердивши найгірші Андрієві сподівання.
«От і чиста формальність», — подумав хлопець, відчувши страшенну сухість у роті. «І навряд чи мила офіціанточка допетрає принести воду аж сюди».
— Ти коли-небудь чистив рибу? — склавши пальці дашком і прищуривши очі запитав Нота.
— Тисячу разів.
— А готував?
— Звичайно, — відкашлявшись, мовив Галушка.
— Що ж, — зрадів Нота, — тисячу разів це і справді багато. Однак, я впевнений, що рибу котру я дам тобі почисти ти ще не зустрічав.
Без сумніву, Андрій був вкрай заінтригований. Страх і сухість в роті покинули його, залишивши тільки нездоланне бажання поквитатися з цією рибиною, чим би вона не була.
— Ти готовий? — лукаво посміхнувся Нота.