— Ні.
— А він вмовить нас випити?
— Можливо…
— То ж будемо сподіватися на краще, — відповів Галушка, прискоривши крок.
Вони все ще йшли довгим коридором у бенкетний зал, псуючи на своєму шляху безліч потенційно хороших фотографій.
— Добре. Віскі відміняється, але я все-одно не знаю твоєї загадкової причини, — не міг ніяк заспокоїтися Денис. — Дивись, навіть Вітя казав, що буде сьогодні в сливку.
За вказівкою Дениса, «в сливку» мав сьогодні бути високий худорлявий і кучерявий хлопець на ім’я Віктор, котрий, тримаючи в руці золоту медаль, фотографувався зі своїми батьками.
Вітя – гордість школи і не тільки цієї, але і школи англійської, танців та музичної школи. Таким тупням як Денис, здавалося, що подібні до Віті і він сам, несправедливо наділені чарівним даром зупиняти час, однак користувалися цим даром зовсім не раціонально, серед численних шкіл, не знаходячи часу на розвиток та й просто на відпочинок. І в чомусь Денис був правий… Батьки Віктора, будучи людьми не надто успішними, намагались компенсуватися за рахунок своєї дитини. Бажаючи йому лиш щастя, процвітання і добра, вони планували його день таким чином, аби на відпочинок у нього лишалося тридцять хвилин перед сном і сорок в обід, звичайно при умові, що він пригляне за хворою бабусею.
— Тупе зубрило!Світить своєю медаллю так, наче Оскара отримало…
— Звідки стільки ненависті? — не розумів Галушка, котрий був радий за свого однокласника, чи хоча б за якусь його частину.
Та від не зрозумілої люті Денис наче оглух до запитань:
—А тепер нехай у дупу собі її засуне, бо нікому вона не потрібна і ніхто на неї навіть не гляне!
— Ніхто не гляне? Він гляне, коли захоче… Для себе ж в першу чергу вчимося.
— Ой, досить цих повчань!!! — вигукнув несамовито Денис. — Ти просто заговорюєш мені зуби! Не хочеш сказати, що в тебе за причина така!
—Я завтра їду в Київ влаштовуватися на роботу, — мовив Галушка, спостерігаючи за реакцією свого товариша.
— Що? А як же юридично-економічний університет??? — здивовано поцікавився Денис.
— Це ж наче був твій вибір, — більше за Дениса здивувався Галушка.
Денис зітхнув:
— Так, але я думав ти підеш зі мною.
— Ні друже, це твій вибір. Але чесно кажучи, я не раджу. Навчальний заклад, після якого ти…Хто?
— Юрист-економіст і можливо менеджер, — з ноткою гордості повідомив Денис.
— Навчальний заклад після якого ти три різні спеціалісти не вселяє довіри…