Мої очі мимоволі полізли на лоба. Кожну репліку він вимовляв зовсім іншим голосом. Там в шоломі зібрався цілий комітет, чи що?
Там-там жадібно ковтнув повітря. Мовчун, як то Мовчун, просто мовчки сів. Я зробив те саме і намагався не сильно докучати господарю своїм переляканим, допитливим поглядом.
Цього дня Там-там виявився не найкращим дипломатом. Він відразу ж бовкнув:
-- Синдик довго не протримається. Ми хочемо домовитися…
Мовчун тицьнув його пальцем ноги в стегно.
-- Оце і є наш відважний принц злодіїв? Наш герой з сталевими нервами? – пробурмотів я.
Легат тихо засміявся.
-- Ти їхній цілитель? Док? Пробач йому. Він просто знає хто я.
Холодний-прехолодний страх обійняв мене своїми темними крилами. На скронях виступив піт. Спека була тут ні до чого. Прохолодний морський вітерець віяв крізь відчинені вікна, вітерець, за який люди в Берилі готові були б вбити.
-- Не потрібно боятися мене. Мене прислали запропонувати союз, вигідний як Берилу, так і моєму народу. Я й надалі переконаний, що ми можемо досягти згоди – але не з теперішнім автократом. Перед нами проблема, яка вимагає спільного рішення, але ваш контракт ставить вас у дещо незручне становище.
-- Він знає все. Немає сенсу щось говорити, -- прохрипів Там-там. Він стукав по барабану, та амулет не допомагав йому. Там-там задихався.
-- Синдик не неприступний, -- зауважив легат. – Навіть під вашою охороною.
Там-там немов язика проковтнув. Посланець поглянув на мене. Я знизав плечима.
-- Допустимо, Синдик помре, поки ваш загін захищатиме Бастіон від розлюченого натовпу?
-- Ідеально, -- сказав я. – Але залишається питання нашої подальшої безпеки.
-- Ви розганяєте натовп, тоді виявляєте мертвого Синдика. Таким чином ваш контракт закінчується і ви залишаєте Берил.
-- І куди нам податися? Як втекти від ворогів? Міська Когорта від нас не відстане.
-- Скажи Капітану, що якщо, після смерті Синдика, я отримаю письмове прохання виступити посередником при визначенні його наступника, мої сили змінять вас в Бастіоні. Ви покинете Берил і станете табором на Стовпі Болю.
Стовп Болю – це виступ мису, вкритий чисельними маленькими печерами. Він висувається у море на відстані дня маршу на схід від Берила. Там розташований маяк-сторожова вежа. Назва походить від стогону вітру, коли він віє крізь печери.
-- Це клята пастка. Ті підери просто оточать нас і будуть гигикати, поки ми не поїмо одне одного.
-- Човни доволі легко прослизнуть туди та заберуть вас.
Дзень–дзелень. В моїй макітрі тривожно задзвонив дзвоник. Цей сучий син має нас за дурнів.