Синдик намагався тиснути на Капітана. Капітан нехтував ним. Мовчун, Гоблін та Одноокий намагалися вислідити бестію. Та діяла на чисто звіриному рівні, намагалася заспокоїти свій столітній голод. Різні фракції облягали Синдика, вимагаючи захисту.
Лейтенант знов зібрав усіх нас в офіцерській їдальні. Капітан не гаяв часу.
-- Кепські наші справи, хлопці, -- він ходив по кімнаті. – Берил вимагає нового Синдика. Всі фракції попросили, щоб Чорний загін не втручався.
Ставки зросли і перед нами гостро стала етична дилема.
-- Ми не герої, -- продовжив Капітан. – Ми непохитні. Ми вперті. Ми намагаємося виконувати свої зобов’язання. Але ми не збираємося вмирати за безнадійну справу.
Я почав протестувати, як прибічник традицій, виступаючи проти його невисловленої пропозиції.
-- На кону виживання загону, Док.
-- Ми взяли золото, Капітане. Зараз на кону нашу честь. На протязі чотирьох століть Чорний загін докладно виконував свої контракти. Погляньте на Книгу Сета, написану літописцем Коралом, коли загін перебував на службі у Архонта Кістки, під час повстання Хілархів.
-- Сам на неї поглянь, Док.
-- Як вільний солдат, я наполягаю на своєму праві… -- розсердився я.
-- Він має право висловитися, -- погодився Лейтенант. Він ще більше дотримується традицій, ніж я.
-- Гаразд, нехай говорить. Але ми не мусимо цього слухати.
Я почав ще раз розповідати про найчорнішу годину в історії загону… поки не зрозумів, що переконую сам себе. Частина мене прагнула продатися.
-- Док? Ти закінчив?
Я проковтнув слину.
-- Знайдіть законну лазівку і я з вами.
Там-там зіграв глузливий барабанний дріб. Одноокий тихо засміявся.
-- Це робота для Гобліна, Док. Він був адвокатом, перш ніж піднявся до сутенера.
Гоблін попався на вудочку.
-- Я був адвокатом? Це твоя мати була адвокатською шльо…
-- Годі! – Капітан стукнув по столу. – Док дав добро. До роботи. Знайдіть мені вихід.
Всі зітхнули з полегшенням. Навіть Лейтенант. Моя думка, як літописця, важила більше, ніж мені б цього хотілося.