Припустімо існують труднощі. Він або вона одружені. Вони кидають одне одному багатообіцяючі погляди, але нічого не відбувається.
Вони все чекають і чекають. Більшість людей проводять своє життя в очікуванні.
І тоді раптово він почав писати свій роман. Його темою звісно були чоловік та жінка, закохані. Яку ще тему могла обрати така людина, як він? Він пояснив мені, що багато думав про свою дружину, про свою жорстокість по відношенню до неї. Він писав і писав. Минув вечір, настала ніч. На щастя, світив місяць. Він продовжував писати. За його словами, ще ніколи не працював він з такою інтенсивністю, як тоді, і навряд чи коли-небудь буде. Година минала за годиною. Наче божевільний, сидів він на лавці і писав.
За одним присідом, він написав цілий роман, а потім пішов додому спати.
Ще ніколи в житті він не був настільки щасливим і задоволеним собою.
— Я вважав, що сплатив свій борг перед дружиною та дітьми, всім і всьому, — промовив письменник. — Навіть якщо вони про це ніколи не дізнаються, яка різниця?
Всю любов, яка жила в ньому, він перелив у роман.
Прийшовши додому, він поклав його на стіл.
Яке неймовірне задоволення — розуміти, що ти зробив щось надзвичайне.
Потім він вийшов з кімнати і вирушив на пошуки місця, де він міг би перекусити.
Наївшись, він пішов блукати містом. Він і сам вже не пригадує, як довго ходив.
Він повернувся додому і заснув. На той час вже світало. Він проспав весь наступний день.
Прокинувшись, він вирішив в першу чергу поглянути на свій роман.
— По-правді, я весь цей час знав, що там нічого немає. На столі лежав тільки стос чистих аркушів. В будь-якому разі, — відзначив він, — одне я розумів точно. Ніколи в житті мені більше не написати настільки красивий роман, як цей.
Сказавши це, він засміявся.
Я не вірю, що в світі знайдеться багато людей, які зрозуміють з чого саме він сміявся.
Хоча навіщо бути настільки суворим? Може, таких набереться ціла дюжина.