- Сами сворім існуванням. Адже, вивчивши його конструкцію, дюжи змогли б створити машинний розум, що й привело б до катастрофи. Й створити, до того ж, років на двадцять раніше...
- І що ж далі? Люди перемогли?
- Звичайно. Справедливість стала ен задосць...
- Тобто? - не зрозуміла дівчина. - Що це означає?
Хлопець посміхнувся.
- Це давня історія. В тридцятих роках в Польщі був один кат - один на всю краіну. От його й возили скрізь - скрізь, де потрібні були його послуги. А після кожного... гм... після кожного робочого акту цей шановний добродій викидав своі булу рукавички з словами: "Справедливість стала ен задосць", тобто "Справедливсть перемогла".
Але й на цьому історія з Термінаторм не скінчилась...
- Он як? А що ж далі?
- Слухай.
...Машинний лад, вже агонізуючи, зумів створити Всесвітній Розум найновіший, найдосконаліший електронно-оптичний комп'ютер. І він знайшов вихід.
Не було ніякого сенсу вбивати в дитинстві Джона Коннора - це однаково не допомогло б. Замість цього з'явився б новий провідник, а якби знищил й того, то ще один, і ще...
Всесвітнй Розум вирішив діяти інакше. І в минуле політв ще один кіборг.
- Ну, цей, мабуть, теж не виконав завдання? Не вбив Сару чи Джона Коннор?
- Ні, - посміхнувся оповідач. - Я ж сказав, що він мусив діяти хитріше. Цей кіборг не мав страхітливоі сили Термінатора-першого й неймовірноі здатності перевтілюватись Термінатора-другого. Третій був схожим на людину - максимально схожим...
- Навіщо?
- Він повинен був...
- О-о-о-о! Дивіться, яка чудова парочка!
Що вдіеш - лісопарк однаково полюбляли й закохані й хулігани. І нема нічого дивного в тому, що вже через пару хвилин хлопцеві довелось роздавати направо й наліво - й, звичайно, отримувати справа та зліва, удари руками, ногами й навіть головою.
Нападників було трое, тож, на жаль, отримувати доводилось приблизно в два з половиною рази більше, а та половина не доходила за адресою лише тому, що то одному, то другому з тіеі трійки час від часу доводилось відкидати вбік дівчину - щоб не плуталась під ногами.
Але на цей раз доля виявилась більш прихильною до закоханих - від влучного "його-кері" в горло один з нападників принйамі на хвилину вийшов з ладу, другйи отрима невідомо якоі назви удар кулаком під око, а треті, спіткнувшись об хрипучого на землі першого, цілком випадково - принйамі такий це мало вигляд збоку - зіткнувся носом з черевиком хлопця, а хвилину, потрібну ім для повернення до більш-менш боездатного стану, наша парочка використала цілком слушно, дременвши, не розбираючи дороги до найближчоі людяноі вулиці.
І звичайно, дівчина, яку хлопець провів до самого дому, не могла не запропонувати йому зайти, щоб хоча б вмитися, а, можливо, й випити чашку чаю, а хлопець не був би хлопцем, щоб з цього не скористатися...
Вже після всього, коли заснула стомлена першим в своему житті коханням дівчина, коли заснуло ціле місто й Місяць, стародавній, холодний, близький і недоступний Місяць наблизився до зеніту, - хлопець вийшов на балкон й поглянув вгору, поглянуши на холодний супутник Землі.