- А куди я дінусь? - засміявся хлопець. - Не кидати ж, справді, таку гарненьку штучку посеред парку. Вкрадуть же миттю!
Алея була темна, довга й пуста, тизо шелестіло листя, десь неподалік вже починали нічний концерт цвіркуни та цикади, а біля потемнілой від часу вкопаноі в землю лавочки вилізла й рипіли на все горло здоровенна ропуха.
- Ти не втомився? - дівчина погладила свого носія по жорсткому волоссі. - Давай посидимо.
Хлопець сів, дівчина опинилися в нього на колінах.
- У-у-у, навіть не захекався! - протягла вона. - Навіть серце як билось, так і б'еться!
Іі супутник лише посміхнувся.
- Ти сам як той Термінатор! - прошепотіла дівчина, обіймаючи його плечі. - Мабуть, і справді, доніс би до самого дому. А...
Що вона хотіла сказати далі - так і залишилось невідомим, оскільки...
А втім, чи треба пояснювати, яким чином можна на півслові затулити вуста дівчині, що сидить на колінах, та ще й так, щоб вона залишилась задоволеною? Кому як, а мені відомий лише один засіб.
- Ні, ні, не треба далі!.. - зашепотіла вона, коли одночасно з черговим поцілунком відчула чиюсь руку під сорочкою.
Рука зупинилась.
- Не одбражайся, - додала дівчина. - Просто ми ще так мало знайомі... Краще розкажи щось цікаве.
- Що ж тобі розказати? - посміхнувся іі супутник. - Хочеш взнати, що діялось з Сарою Коннор далі?
- Далі? - здивувалась дівчина. - А хіба це ще не все?
- Ну що ти! Все тільки почнаеться. Ось послухай.
...Після першоі невдачі машини - ті самі машини, що захопили владу над світом - опинились пеpед загpозою повного знищення. Люди під проводом Джона Коннора, того самого Джона Коннора мати якого не пощастило знищити роботам, захопили майже всі стратегічні позициіі, бази, енергостанціі та заводи. Роботів залишилось мало, дуже мало.
І тоді назад, в минуле, юуло заслано ще одного вбивцю. Цей кіборг складався з рідкого металу, він був здатен прийняти яку завгодно форму, міг імітувати будь-яку людину чи річ, міг розтектись шаром в одну молекулу по підлозі й пройти крізь густі грати. Він мусив будь-якими засобами, навіть ціною своеі загибелі знищити в зародку загрозу - знищи Джона Коннора.
Але Коннор - на той час він був практично головнокомандуючим всіма збройними силами людей - передбачивши це, послав у минуле іншого кіборга захисника...
Він розповідав дівчині про сутичку двох досконалих творінь машинного розуму, про відчайдушну спробу Сари Коннор змінити майбуте, вбивши майбутнього творця новоі кібернетичноі технологіі, про дивовижну здатність рідкометалічного робота відновлюватись після автоматноі черги, ріки напалмового полум'я та крижаноі купелі з рідкого азоту.
- Але, - оповідач трохи презирливо пирхнув. - Жанр є жанр, і кінець мае бути щасливим. Новий термінатор загинув - загинув, розплавився і розчинився в розпеченій пащі ливарноі печі...
Й туди ж відправили й робота-захисника - він теж являв небезпеку для майбутнього.
- Яку? - не зрозуміла дівчина. - Чим він загрожував?