А він сидів і сидів на вершині скелі.
І чоловік відвернув погляд від неба
І подивився на сумну річку Заїру,
І на жовто-мертвотні води,
І на бліді легіони лілей,
І почав він дослухатися до їхніх зітхань
І до шепотіння, яке від них линуло.
А я лежав зовсім близько в своєму сховку
І стежив за діями того чоловіка.
А чоловік тремтів від самотності;
І ніч наближалася до світанку, а він сидів і сидів на скелі.
Тоді знову я рушив у глиб болота
І розчинився в далечі посеред пустки лілей,
І я покликав гіпопотамів,
Які жили поміж папороттю,
В глухих закутнях того болота.
І гіпопотами почули мій поклик
І прийшли з бегемотом до підніжжя скелі.
І заревли гучно й жахливо, а місяць сяяв у небі.
І я зачаївся неподалік у своєму сховку
І спостерігав за діями того чоловіка.
А він тремтів від самотності;