Пауль Маар - Що не день, то субота стр 8.

Шрифт
Фон

Він відгорнув ковдру, щоб поговорити про це із Суботиком. Але той спокійнісінько спав, зручно вмостившись на подушці.

Пан Пляшкер зітхнув і сів на край ліжка.

— Як хочеться смачно пообідати! Тоді, може, й жити легше було б, — мовив він.

— А що б вам хотілося на обід? — спросоння запитав Суботик. Він, мабуть, почув гірке зітхання пана Пляшкера.

— Смажене курча з картоплею, — сказав пан Пляшкер. — А потім морозиво.

— Смажене курча з картоплею і морозиво. Гаразд! — пробурмотів Суботик, перекинувся на інший бік і знову заснув.

І майже тієї ж миті у двері постукали. Пан Пляшкер швиденько накрив Суботика ковдрою, розгладив покривало і сів на стілець. А тоді сказав:

— Заходьте!

Двері відчинились, і в кімнату з тацею в руках зайшла пані Моркван. Її, мабуть, не полишала думка, що в кімнаті є ще хтось, крім пана Пляшкера, і ось вона знайшла привід іще раз зайти сюди.

— Ви сьогодні не прийшли на кухню обідати, і тому, як виняток, я принесла вам обід у кімнату, — сказала вона і поставила тацю на стіл.

— А що сьогодні на обід? — запитав пан Пляшкер, оговтавшись після такої несподіванки.

— Смажене курча з картоплею. А на десерт — морозиво, — відповіла пані Моркван. — Смачного вам, пане Пляшкере!

Пана Пляшкера розбудив голосний спів над самісіньким вухом. Спочатку йому здалося, що це сон, і він повернувся на другий бік. Але спів не припинявся. Дзвінкий, пронизливий голос виспівував украй фальшиво:

Пан Пляшкер ураз прокинувся й сів у ліжку. Надворі яскраво світило сонце. Був недільний ранок. А поруч сидів Суботик і виспівував. Пан Пляшкер пригадав усе: вчора він привів сюди цю загадкову істоту, цього голосистого Суботика, якого тепер не може спекатися.

— Ти й досі тут! — зітхнув він.

— Авжеж, татусю, — кивнув головою Суботик.

— Нащо ти так голосно співаєш? — докірливо запитав пан Пляшкер.

— Це я для вас колискову співаю, татуню! Ось послухайте:

— Сиди тихо і ні пари з губи, а то пані Моркван прийде та й вижене мене звідси!

— Не бійтеся, татуню. Не прийде і не вижене!

— Чому?

— Бо вона не зможе сюди зайти. Я замкнув двері. А ключ осьдечки.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке