Сказав Любі:
— Гроші заплатив. Гостинці приніс. Дурна вона, звичайно, Лаєвська Поліна Львівна, тобто навіть не дурна. Натура в неї. Єврейська. Іноді здається, що вони дурні. А це їх натура бере за комір. Вони не винні.
Люба кивнула:
— Я її навіть не думаю засуджувати. У них нація така. Треба знати і мати на увазі.
— Саме так. А яблука — що ж, вони ні до чого.
Підійшла Ганнуся, узяла рум’яне яблуко, надкусила. І сік по підборіддю потік.
Я витер долонею. Обережненько. Обійняв доньку з усією можливою ніжністю.
Входини ми як такі не святкували. Об’єднали з моїм виходом у чергову відпустку. Серед гостей і Євсей, звісно.
Треба визнати, в той час загострилися косі погляди на євреїв. Деякі товариші зі служби навіть натякали, що Євсей Гутін — мені не надійний товариш. Але я не реагував.
Бували випадки перегинів — і євреїв звільняли невиправдано, а як данину ситуації космополітизму. Але це лінія партії, і її не обговорюють узагалі. А від Гутіна я не відмовлявся. І він це цінував.
Входини вийшли чудові. Душевні.
Любочка наготувала всього. Ганнуся їй допомагала як могла. І на стіл вони подавали удвох. Ганнуся знизу, зі свого зросту, а Любочка впевнено, зверху ставила на стіл: як з неба лягали на землю, ну, на стіл, Любоччині пиріжки з начинкою, пампушки з часником для борщу, холодець, вінегрет і таке інше.
Краса сімейного життя обіймала мене зусібіч і аж заважала дихати.
Ми з товаришами між собою переговорили, що якби всі вміли культурно відпочивати, нам було б менше роботи. Жартували, ясна річ.
Гості були дуже задоволені.
Після всіх залишилися ми з Євсеєм.
Любочка з Анею мили посуд на кухні.
Євсей між іншим сказав:
— Довид Сергійович ходить сам не свій. Не збагну, що з ним коїться. Впевнений, що Табачник воду намутив. Пам’ятаєш, я тобі про Табачника, дурника перехожого, розповідав?
— Ну.
— Довид товче, що політика трошки пішла в інший бік: замість організованого вивезення євреїв призначено їх по одному вбивати. Це ж треба таке вигадати! Вбивати під виглядом бандитизму, щоб капіталістичний світ не хвилювати. З бандита — хто спитає? А якщо за вказівкою партії, то можуть і ґвалт за океаном підняти. А їх по одному хіба повбиваєш? Дурня. На голову не налазить.
— Їх? А ти не рахуєшся?