Ми з Вовкою і Гришком поуминали все, що притягнув Файда.
Старі до Миронової їжі не доторкнулися. Довид випив чай. Зусель — не знаю чим попоїв. Із-за штори ані звуку не долітало.
Діти зраділи походу на Десну.
Довид залишив Зуселя вдома. Щось сказав йому по-єврейському.
Розташувалися на бережку під вербою. Дітей я тримав у полі зору і постійно гукав, щоб мали совість і не пірнали на глибині.
Довид кидав камінці з берега у воду. Кидав і кидав. Вони робили кола.
Я теж став кидати. Мої летіли далі.
Хлопці помітили гру і висловили бажання влаштувати змагання.
Я не поспішав розпитувати Довида щодо суті справи, яка мене цікавила.
З півгодини тягався з хлопцями на мілині, кидав камінці з різними дитячими примовками.
Довид за нами не стежив. Ліг і, здається, заснув.
Я не перешкоджав. Сон — найкращі ліки. Уві сні людина переноситься від себе самого. Мені й треба було, щоб Довид перенісся, щоб він відвернувся від себе. Якщо таку людину раптово змусити пробудитися, поставити йому запитання, можна добре з’ясувати необхідне.
Я так і зробив.
Довид швидко розплющив очі.
Я не дав йому остаточно повернутися до себе:
— Чому Євсей застрелився? Швидко.
Я використовував свою інтуїцію. Виявилося, правильно. Довид не чекав. Він чекав про Лаєвську. А я йому з іншого кінця. З найбільш для нього болючого.
Він лежав і розповідав просто в небо. Очі його на мене не дивилися.
Після того як Лаєвська 18 травня 1952 року з’явилася в хаті Євсея і викликала його для розмови, Довид запідозрив недобре. Обстановка навколо і почерпнуті з газет і радіо відомості щодо космополітів тримали Довида насторожі.
Пізно вночі Довид не стуляв очей. Євсей виходив надвір палити кілька разів. Причому крім запаху тютюну Довид відчув і запах горілки. Із чого був зроблений висновок — Євсей не стільки палив, скільки випивав у своєму таємному місці — в сарайчику.
До ранку Євсей зовсім захмелів і голосно спав. Довид звернув увагу на його руки — зі слідами землі й трави. В коридорчику Довиду впало в око, що відсутня лопата. Її зберігали тут, а не в сараї, оскільки інструмент могли вкрасти сторонні з корисливих мотивів. Щойно ввечері Довид особисто скопував палісадник і потім ретельно помив лопату і прилаштував у звичний куток біля відра з водою. А копав він перед сном для моціону і щоб уникнути спеки.
При ранковому світлі Довид обійшов палісадник і виявив схованку. З самого краю. Біля парканчика — наполовину в траві, наполовину в голій землі. Своє скопування Довид міг відрізнити за тим, що він після землю обов’язково перевертав, а не розпушував. А тут була не тільки перевернута земля, але й дрібне розпушування.