— Голодування оголосив? Геть худий, куди ще?
Довид пояснив, що у Табачника кошер, а Сіма не дотримується. Все одним ножем шматує. І сало принесла. І кров з курки до кінця не спускає. Малка старалася. Зусель у ній був упевнений. А за Сімою ходить, пальцем тицяє. Але дарма. Єврейська бабця по сусідству носить йому хліб, сухарі. З водою п’є зі своєї чашки.
— Мені здавалося, що до кінця з глузду з’їхав наш блаженний. А він міркує. Дивно.
Довид розвів руками.
— Ось ти й сало їси, і таке інше. Швидко знову перевчився. Ви ж тут із Зуселем синагогу влаштували. І хлопців учили за книжками.
— А-а-а-а. Не допомогло мені. Тільки гірше стало. Читаю, читаю, — все неправильно в житті робив. Немає сил усвідомлювати.
Я терпів, поки не закінчили обід.
Потім сказав пошепки, щоб догодити Довиду:
— Пішли. Далеко?
— Далеко.
Довид вів мене городами, потім через колгоспне поле, потім через лісок, потім через залізницю. Я йшов за ним і обмірковував.
І надумав.
— Стій! Довиде, стій струнко! Повернися! Обличчям!
Довид завмер.
— Довиде, куди ти мене ведеш? У мене зброя. Подумай, Довиде.
Довид повільно повернувся, і ще навіть і не повернувся, а на половині вдиху, закричав:
— Прийшли, гад!
І кинувся на мене. З фінкою. Я впізнав свою фінку. Із сидора мого. Я на Лаєвську грішив. Я на Суньку думав. А це Довид.
Старого я, звичайно, скрутив. Його ж сорочкою руки за спиною йому і зв’язав. Акуратненько. З повагою до віку.
Кажу:
— Довиде Срулевичу. Невже ти міг подумати про мене, що я останній дурень. Казав, що треба відкопувати гроші, а лопату не взяв. За шторку пішов ніби на Зуселя глянути перед виходом, а вийшов з відстовбурченою кишенею. Наплів мені. Ну що тобі Зусель міг про гроші сказати, якщо він у такому тяжкому стані розуму. Ну для чого б ти мені таємниці свої єврейські виказував, якби не замислив якийсь обман зору і слуху. Щоб я повірив, що я у тебе на повній довірі. Я ж сильніший. Я ж наперед сильніший. Ну що мовчиш, Довиде Срулевичу?
Довид не те що мовчав. Він вив і плакав. Вив і плакав. І катався по землі. І землю їв. І харкав. І знову їв.