Я кажу Євсею: «Яку статтю, Ізраїль піде комуністичною дорогою. Це всім відомо. Його імперіалісти не розвернуть. Євреї завжди попереду революції. Всі знають».
Євсей знову мені кричить: «Дурень ти старий, тебе і розвернуть, і завернуть, наче гармошку, ти тільки перднеш! Держава — не для того, щоб відповідальність відчувати, а щоб бути». Я зрозумів так, що євреїв будуть ганяти в союзному масштабі.
Ось такий був єдиний раз протиріччя між Довидом та Євсеєм. Але оскільки до родинного життя це стосунку не мало, Довид уваги не загострив. А зараз розповів мені, щоб показати, як Євсей реагував на єврейське питання. По-радянськи реагував, по-партійному. Правильно.
До смерті Євсея, до його похорону, Довид бачив Лаєвську кілька разів. Випадкові зіткнення на базарі не рахуються.
А рахується таке.
Вона прибігла надвечір до Євсея — Довид саме залишився ночувати. Викликала Євсея з хати надвір і довго з ним розмовляла на підвищених тонах. Коли Євсей повернувся, був увесь червоний і злий.
Я запитав, коли приблизно відбулася зустріч.
Довид швидко відповів, як з листа брав:
— Вісімнадцятого травня п’ятдесят другого року.
Я з несподіванки аж підскочив. День смерті Лілії Горобчик.
— Чому запам’ятав? Швидко відповідати!
Довид злякано промимрив:
— Що ти на мене кричиш? Ти ж не в міліції. Сам сказав. Запам’ятав, тому що в цей день у малого Йоськи був день народження. Народився він вісімнадцятого травня п’ятдесятого року. Я всіх своїх онуків відстежував, як народжуються.
— Далі?
Далі не вийшло. У Довида якась різьба зірвалася. Я вчасно помітив, що він став хитатися й притримав його в безпечному положенні.
В які дурниці людина вірить! Не влазить у нашу дійсність. І в газетах пишуть — а не влазить.
— Гаразд, Довиде. Сіма обід зготувала. Чи вечерю. Поїмо. Буди Зуселя.
Зусель прокинувся сам. Підвівся, пішов до Малчиної могили, постояв хвилину. І рушив у бік потрібного напрямку.
Він ішов, як маяк. Цвинтар великий. Старий. Років за триста багато накопичилося. Скільки тут євреї мешкали, за стільки і утворилося.
У хаті нікого не було. На столі накритий рушником казанок, миски.
Зусель відмовився з порога, похитав головою і поплентався за шторку.
Я зазначив із співчуттям: