— Це не я! Це мітла! — вигукнула мала Баба Яга. — Вона мене не слухається!
З новою мітлою так самісінько, як з молодим конем: спершу її треба приборкати та об’їздити. І коли відбудешся самим тільки розірваним фартухом, вважай, що тобі пощастило.
Але мала Баба Яга була мудра. Вона погнала норовисту мітлу в чисте поле. Там не було за що зачепитись.
— Брикай, брикай собі! — заохочувала вона мітлу. — Брикай! Як змордуєшся, то враз порозумнішаєш! Вйо!
Мітла і сяк, і так намагалася скинути Бабу Ягу. Викручувалась, як тільки могла, ставала дибки, летіла сторч, але нічого не допомогло. Мала Баба Яга мов прикипіла до мітли.
Нарешті мітла присмирніла: вона геть знесиліла. Тепер мітла корилася кожному слову малої Баби Яги.
Слухняно летіла вона то швидко, то повільніше, то прямо, то кружка.
— Давно б так! — задоволено промовила мала Баба Яга.
Вона поправила на голові хустку, обсмикала спідницю, потім легенько стукнула долонею по держаку, і вони плавно полетіли до лісу.
Мітла тепер стала покірна, мов ягня. Не кваплячись, пливли вони в повітрі над верхів’ями дерев. Далеко внизу де-не-де зринали зарості ожинника, гранітні скелі… А мала Баба Яга любенько собі махала ногами. З радості, що їй тепер не доведеться більш ходити пішки. Забачивши зайців та козуль, вона махала їм рукою. А ще бавилася тим, що лічила лисячі нори.
— Поглянь-но! Мисливець! — І ворон Абраксас кивнув донизу своїм довгим дзьобом.
— Та бачу, — відповіла мала Баба Яга. Вона скривила губи і — чвирк! — плюнула мисливцеві просто на капелюх.
— Навіщо це ти? — дорікнув Абраксас.
— Бо мені так хочеться! — захихотіла мала Баба Яга, — Нехай думає, що то дощ!
Та ворон і не посміхнувся.
— Так не годиться! — докірливо сказав він. — Добрі чаклунки не плюють на капелюхи людям.
— Ах, облиш! — вередливо вигукнула мала Баба Яга.
— Будь ласка! — образився Абраксас. — Мені що? Але твоя тітонька Трам-Бам-Бах дуже зрадіє, як дізнається про твої вибрики…
— Чарівниця-дощовиця? А яке їй діло?
— А таке! — крякнув Абраксас, — Уяви собі, як вона тішитиметься, коли ти через рік не станеш справжньою чаклункою! Хочеш зробити їй таку приємність?
Мала Баба Яга щосили закрутила головою.
— А саме до того йде! Ось побачиш, як не схаменешся! — І Абраксас замовк.