— Покарати її треба! — загули чаклунки-туманниці.
— Ведіть її до Найстаршої чаклунки! — закаркали гірські чарівниці. — Зараз же ведіть!
— Авжеж! Авжеж! — підхопили всі. — Беріть її і тягніть до Найстаршої!
Не допомогли малій Бабі Язі ні просьби, ні благання. Тітка Трам-Бам-Бах ухопила її за комір і притягла перед очі Найстаршої чаклунки. Та поважно сиділа на троні з кочерг. Насуплено вислухала вона чаклунку-дощовицю. Тоді громом загриміла на малу Бабу Ягу:
— І ти наважилася прилетіти цієї ночі на Блоксберг, хоч ворожбиткам твого віку це заборонено? Як тобі спало на думку таке божевілля?
— Сама не знаю! — Мала Баба Яга затіпалась від страху. — Мені… мені раптом так сюди закортіло… ось я й сіла на мітлу та й прилетіла…
— Тоді сідай і лети назад, — звеліла Найстарша чаклунка. — Щезни мені з очей! Негайно! Поки я не розсердилася!
Мала Баба Яга зрозуміла, що з Найстаршою ще можна якось дійти згоди.
— А дозволите мені хоч на той рік танцювати з вами? — боязко спитала вона.
— Гм… — замислилась Найстарша. — Обіцяти не можу. Але як ти станеш на той час доброю чаклункою, тоді ще поміркуємо. Через рік, напередодні Вальпургієвої ночі, на загальній раді ми влаштуємо тобі екзамен. Але буде він нелегкий.
— Дякую! — сказала мала Баба Яга. — Дякую вам! Обіцяю стати через рік доброю чаклункою.
І стрибнула на мітлу, щоб летіти додому.
Але раптом втрутилася чаклунка-дощовиця Трам-Бам-Бах:
— І ти не хочеш покарати це зухвале дівчисько? — спитала вона в Найстаршої чаклунки.
— Покарай її! — підбурювали інші чаклунки-дощовиці.
— Покарай її! — волала решта.
— Треба, щоб був порядок!
— Провчити її, як слід! Провчити!
— Підсмалімо це зухвале жабеня на вогні! — порадила тітка Трам-Бам-Бах.
— Чи не краще заперти її на кілька тижнів, — запропонувала чаклунка-гризуха. — У моєму гусятнику! Все одно він порожній…
— А я краще придумала, — встряла болотяна русалка. — Віддайте її мені! Я її ткну в багно! По самісінькі вуха!
— Ні, ні! — заперечили трав’яні русалки. — Краще добре подряпати їй обличчя.