— Подумай тільки, яке лихо! — хлипали бабусі. — Новий лісник заборонив нам збирати хмиз. Повитрушував наші кошики і нахвалявся заарештувати нас, як ще хоч раз поткнемося в ліс.
— Який це гедзь його вкусив?
— Він лихий чоловік! — закричали бабусі. — Колишній лісник не боронив нам збирати хмиз. А цей, бач, не дозволяє. Як він лютував, то й не сказати! Не буде в нас тепер дрівець… — І бабусі заголосили ще дужче.
— Не плачте! — втішала їх мала Баба Яга. — Новий лісник передумає. Я його напоумлю.
— Як? Як ти це зробиш? — не вірили бабусі.
— Це вже мій клопіт. Ідіть додому й не тривожтесь. А від завтрашнього дня знову збиратимете хмиз, скільки вам треба.
Бабусі подибали додеру. А мала Баба Яга хутенько вичаклувала собі повний кошик хмизу. Тоді поставила його край дороги сіла поряд, ніби притомилась і відпочиває.
Чекати їй довелося недовго: незабаром на дорозі показався лісник. Мала Баба Яга пізнала його по зеленій куртці. За плечима в нього висіла рушниця, а через плече шкіряна торба.
— Ого! — крикнув лісник. — Іще одна! Ти що тут робиш?
— Відпочиваю, — пояснила мала Баба Яга. — Заважкий кошик, нехай трохи оддишуся.
— Хіба ти не знаєш, що збирати хмиз тут заборонено?
— Ні, звідки мені знати?
— Ну, то тепер знатимеш! — скипів лісник. — Висипай хмиз і забирайся геть!
— Висипати хмиз? — здивовано перепитала Баба Яга. — Змилуйтеся наді мною, пане новий лісник! Ви не скривдите старої жінки!
— Зараз побачиш, що я тобі зроблю! — закричав лісник. Він схопив кошик і хотів висипати хмиз. Але мала Баба Яга сказала:
— Цього ви не зробите!
Лісник геть розлютився.
«Я запроторю тебе до в’язниці!» — хотів він закричати, але натомість промовив:
— Вибач, я пожартував. Звісно, ти можеш забрати свій хмиз.
«Ти диви, — збентежився лісник, — я думаю одне, а кажу зовсім інше?»
Та звідки йому було знати, що це мала Баба Яга начаклувала.
«Отак краще, синку!» — подумала мала Баба Яга і весело сказала: