Кловіс сказала:
— Поговоримо про те, як вигулькує безмозкий, безсердечний чужинець.
Вона вже розповідала мені про епігастральних паразитів.
А я сказав:
— Ні.
Я спитав:
— Що трапилося зі мною?
І впродовж довгої хвилини несамовито-розпачливої мовчанки Кловіс тільки кліпала на мене очима. Нарешті, тоном фахівця з системи охорони здоров’я, вона сказала:
— Є відеозапис тієї… події.
Якась молодичка потай пронесла до того нічного клубу кишеньковий камкодер і фільмувала мене, коли я вручав червоні троянди з довгими стеблами. Я розпочав свій номер, а вона знімала. Вони були змушені цифровим способом замазати ту частину, де в мене посипалися клепки, але ту зйомку таки показали по телевізору. Спершу лише в якійсь японській програмі домашніх відео, але потім і в Європі. Той чотирихвилинний, двадцятиодносекундний сегмент став найпопулярнішим в Інтернеті, найчастіше завантажуваним у всьому світі. Темою жартів кожного вечірнього ток-шоу.
«ASCAP» подавала судові позови проти пошукових систем за несанкціоноване поширення пісні «Тримайся живим». Синдикат «Чіпендейлз» не був у захваті від того, що на мені були білі паперові манжети. На комутатор шпиталю телефонував хтось, хто назвався продюсером «Нічного телешоу», і прохав з’єднати його зі мною в палаті.
Я сказав Кловіс, що бажаю побачити це сам.
А Кловіс сказала:
— Ні.
Вона сказала:
— Тобі не варто.
Я спитав:
— Там дійсно так все погано?
І Кловіс сказала:
— У тому епізоді ти раптом утратив контроль над кишечником.
Той сморід у машині «швидкої допомоги».
— А стринги, — уточнила Кловіс, — не залишають багато місця для похибки.