— Розвіятися від чого?
— Ви і в цьому бізнес-леді!
— Або циганка. Що вас турбує, Френсисе?
Його почервонілі очі вп'ялися в неї, наче Уркгарт роздумував, наскільки можна їй довіряти, намагаючись зазирнути їй глибоко в душу, щоб з'ясувати, які думки ховаються за фасадом скромності. Він не побачив жіночої сентиментальності — натомість роздивився стійкість, твердість. Саллі добре, дуже добре приховувала свою сутність. Вони були обоє рябоє. Він знову вдихнув повні груди нікотину — зрештою, що йому втрачати?
— Я думав провести вибори в березні. Тепер уже не хочу. Не можу. Це все, певно, скінчиться катастрофою. І хай Бог береже короля.
Він не міг приховати ні гіркоти, ні справжніх мук від її реакції. Він очікував, що вона буде вражена, здивована одкровенням про його плани, але, здається, співрозмовниця виказувала емоцій не більше, ніж якби вивчала новий рецепт.
— Король не балотується на виборах, Френсисе.
— Ні, але опозиція ховається у його тіні, яка видається доволі довгою. А ми... на вісім пунктів відстаємо? І все через одного наївного перерізувача стрічок.
— І ви не можете боротися з опозицією, не борючись із королем?
Він кивнув.
— Тоді в чому проблема? Ви були готові напасти на нього ще до Різдва.
Погляд у нього був сумовитий.
— Я намагався його заткнути, а не знищити. Але програв. Пам'ятаєте? Через просту дурну промову. Тепер його слова стали зброєю на полі бою між парламентарями, а я не можу дискредитувати їх, не дискредитувавши короля.
— У вас і немає потреби знищувати його — просто знищте його популярність. Громадський діяч популярний доти, доки в нього високий рейтинг, а це можна підкоригувати. Принаймні тимчасово. Це не підійде?
Уркгарт ковтнув ще віскі, пильно роздивляючись її тіло.
— О циганко, у тебе в грудях вогонь. Але я вже раз на нього наскочив — і програв. Я не можу дозволити собі програти вдруге.
— Якщо те, що ви говорите про вибори, правда, то, мені здається, ви не можете дозволити собі не протистояти йому. Він лише людина,— наполягала вона.
— Ви не розумієте. У спадковій системі людина — це все. Ви всі Джорджі Вашингтони, ви, американці,— він сказав це зневажливим тоном, поринувши у свою склянку.
Вона проігнорувала сарказм.
— Ви маєте на увазі того Джорджа Вашингтона, який став старим, впливовим, багатим — і вмер у своїй постелі?
— Монарх — це великий дуб, під яким ми всіх знаходимо прихисток...
— Вашингтон рубав дерева ще хлопчиком.