— Бачиш, — кажуть, — двадцять п’ять років прослужив, а царя в очі й не бачив!
Дошкулило це солдатові, зібрався, та й пішов на царя подивитися. Прийшов у палац. Цар питає:
— Чого тобі?
— Так і так, ваша царська величність, служив я тобі й Богу аж двадцять п’ять літ, а тебе і в очі не бачив; ось прийшов подивитись!
— Ну, дивись.
Солдат тричі обійшов навколо царя, роздивляючись. Цар питає.
— Чи ж хороший я?
— Хороший, — відповідає солдат.
— Ну, то скажи мені, служивий, чи високо небо від землі?
— Аж так високо, що як там стукне, то тут чутно.
— А чи широка земля?
— Ось там сонце сходить, а там сідає — оце така широка!
— А чи глибока земля?
— От був у мене дід, помер дев’яноста років, закопали в землю, відтоді він вдома не бував; певно, що глибока!
Потім відправив цар солдата в тюрму та й сказав йому:
— Тримайсь, служба! Я пошлю до тебе тридцятеро гусей, щоб зумів у кожного гусака по пір’їні висмикнути!
— Добре!
Покликав цар тридцять багатих купців та й загадав їм ті ж загадки, що й солдатові загадував; вони думали, думали, не змогли відповідь дати, і звелів їх цар посадити за те в тюрму. Питається у них солдат:
— Купці-молодці, а вас же за що сюди?
— Та ось, бачиш, цар нас допитував: чи далеко небо від землі, і наскільки земля широка, і наскільки вона глибока, а ми — люди темні, не змогли відповіді дати.
— Як дасте мені кожний по тисячі карбованців — я вам всю правду скажу.
— Будь такий ласкавий, брате, навчи.