Узяв з кожного солдат по тисячі та й навчив, як відгадати царські загадки.
Ось днів через два покликав цар до себе і купців, і солдата; загадав купцям ті ж самі загадки, ось вони відповіли на всі — так він і відпустив їх по своїх місцях.
— Ну, служба, чи зумів ти по пір’їні висмикнути?
—Зумів, ваша царська величність, та ще й по золотій!
— А чи далеко ж тобі додому?
— Звідси не видно — певно, що далеко!
—Ось тобі тисяча карбованців; іди собі з Богом! Повернувся солдат додому та й зажив собі вільно, в достатку.
___________________
В одному царстві-государстві жив-був собі мужик Хомка Беренников, такий сильний та міцний, що коли пролетить повз нього горобець та зачепить крилом, так він і з ніг звалиться. Погано йому на білому світі, всі його ображають, от і надумався він: «Піду-но втоплюся з горя!»
Підходить він до болота, побачили його жаби та й поскакали у воду.
«Стривай, — думає собі Хомка, — не буду топитися; і мене люди бояться!»
Повернувся додому, почав на поле збиратися; а конячина в нього така паскудна, на роботі заморена, натер їй хомут шию до крові, насіли на неї ґедзі та мухи — сила-силенна! Хомка підійшов, долонею як ляснув — одним махом сто побивахом! — та й каже:
— Ого, та я й сам богатир! Не хочу орати, хочу воювати!
Сусіди над ним сміються:
— Куди тобі, дурню, воювати; тобі тільки свиней годувати!
Та все одно, назвався Хомка богатирем, узяв тупицю й косар, що ним скіпки скіпають, одягнув старий каптан та високу шапку, сів на свою конячину та й поїхав у чисте поле. У чистому полі вкопав у землю стовп і написав на ньому:
— Їду битися в інші міста — одним махом сто побивахом!
Тільки-но встиг від’їхати від того місця, під’їхали до стовпа два могутніх богатирі, прочитали напис та й кажуть:
— Що за богатир такий? Куди він поїхав? Скоку молодецького не чути, сліду богатирського не видно!
Кинулися за ним по дорозі, Хомка побачив їх та й питає:
— Ви хто такі?
— Мир тобі, чоловіче добрий! Ми сильномогутні богатирі.