- Чим саме?
- Тим, що ти повернувся.
- Чому?
- Бо в тебе літак, справи… Чесно кажучи я думала, ти втамувавши своє бажання, повернишся до звичайного життя.
- А ти б цього хотіла?
- А яка різниця?
- Велика. Я довго ломав голову саме над тим, чого б бажала ти… А потім зрозумів, що варто тобі запропонувати дещо, а ти вже сама вирішиш, потрібно воно тобі чи ні. Принаймі цього разу я маю спробувати. Навіть, якщо ти мене проженеш взаший.
Женя дістав з кармана невеличку коробочку і, відкривши її, простягнув Лізі. На бархаті виблискувала каблучка з невеличким блакитно-зеленим каменем, в обрамуванні кількох маленьких білих, підозріло схожих на діаманти. Поки жінка вражено роздивлялась дарунок, чоловік опустився на одне коліно.
- Лізо, чи згодна ти спробувати прийняти в якості супутника життя доволі дурного і дещо розпещеного чоловіка? Так, я знаю, «дещо» це перебільшення, проби ніде ставити, але… Але я кохаю тебе, можливо цей факт, хоч щось врівноважить…
- Цей факт все врівноважить…-Ліза подивилась в очі Жені і потягнула його за зап'ясток руки, що тримала каблучку, до себе. – Це єдине, що має значення…
Женя
2016р
Женя лежав і дивився на сплячку поряд жінку. Попри її згоду на його пропозицію одружитись, він сьогодні не наважився проспати її пробудження. Ця жінка його постійно дивувала. І багато років тому і зараз. Можливо його рішення одружитись і здивує декого, та що там декого, всіх здивує. Він, затятий холостяк за два дні спілкування ( і то більшою частиною і ліжку!) з жінкою, вирішив одружитись! Відьма трапилась йому на шляху, не інакше! Але… Але, вперше в житті, він понад усе боявся втратити жінку… Бо вже втрачав…
Ліза повернулась уві сні і обійняла його руку. Пасмо темного волосся впало на обличчя. Він його обережно поправив і, зачудовано дивлячись не неї, згадував як вчора, вже перед паспортним контролем, розвернувся і пішов в протилежний бік.
-Женя, ти куди! Посадка закінчується!- здивовано наздогнав його Андрій.
-Я пізніше прилечу. В мене тут є ще одна справа.
-Яка?
- Важлива. Все нормально. Відлітай. Я пізніше прилечу. Мабуть.
-Ти мене лякаєш? Що ти надумав?
- Одружитись.
- Що? – з Андрія можна було писати картину- «людина яку раптом вдарили по голові мішком піску» - Вибач, в мене слухові галюцинації, бо я щось таке дивне почув про одруження. Так що ти сказав?
- Я хочу зробити пропозицію жінці, яку кохаю.