- Ну ти ж доросла жінка, здогадайся. Що я міг тобі запропонувати? Провести майстер-клас з гарного сексу, і покинути? Тобі це не було потрібно. Ти взагалі тоді по-моєму не дуже була зацікавлена в плотських втіхах.
- Десь так. Ну, подивитись мені було цікаво.- розсміялась Ліза.
- Так…- розсміявся голосно Женя - Я досі пам’ятаю той погляд, яким и мене, як обухом прибила. Я ж навіть подумати не міг, що можу зустріти цнотливу дівчину! Що такі ще є! Я думав, з цим атавізмом дівчата розпрощаються років в 12- 14!
- Не всі.
- Ти була перша і єдина в моєму житті хто в 18-ть років був незайманою! І це при твоїй зовнішності!
- А що з зовнішністю в мене було не так?
- Так в тому то й справа, що все так! Та хлопці за тобою табунами мали бігати.
- Ну, не те що табунами… Але звичайно були, та те, що я комусь подобалась, ще не привід скакати до ліжка з ними. І взагалі, я шукала кохання. Я шукала людину, поряд з якою голова перестане працювати, аналізуючи все підряд, людину, один дотик якої створить бурю в душі. Я багато читала описи кохання, і хотіла його відчути. Фізіологію процесу я і в довідниках подивитись могла.
- Знайшла?
- Знайшла.
- Заздрю тому щасливчику…
- Сам собі?
- Але…
- Що? Я ж тобі казала, 18-ти річне дівча знайшло собі кохання в твоїй особі.
- Боже… - Женя застогнав, закривши обличчя руками.- Я ж не хотів… І ти кажеш що мені ні за що просити пробачення.
- Звичайно, нема за що. Власне, я сама до тебе підійшла, це саме я шукала кохання, і саме мені потрібен був цей досвід. Що шукала те і отримала. Як кажуть- «жуйте, не обляпайтесь». Те, що вчителем був саме ти - то вибрик Долі і не більше. Ти мені нічого не обіцяв, не пропонував кохання до гробової дошки. За що тебе я маю звинувачувати?
- За те, що був сліпий і дурний. Тоді, рік поспіль і наступні 14 років.
- Ти будував своє життя, я своє. Моє життя мене цілком влаштовує. І я думаю тебе влаштовує твоє
- До сьогодні я так і думав. Принаймі, цілком успішно переконував себе в цьому. От тільки, весь час шукав щось… Сам не знаючи що. І тільки сьогодні, зараз зрозумів.
- І що ж ти зрозумів?- Ліза з цікавістю подивилась на чоловіка. Женя посміхнувся, але замість відповіді знову спитав.
- Можеш мені відповісти на одне питання?
- Звичайно.