— Ерик.
— А мене Бікі.
Почувши це дивне ім’я, Вусатий і Крилатий згадали, що досі не знають, хто такий Овальний і з яких країв він родом.
Видався їм сумнівним і його вік.
Проте ніхто ні про що не спитав, тому що добряче-таки зголодніли.
За чверть години вони вже понаїдалися і тепер смакували, дожовуючи, досмоктуючи, догризаючи наїдки під третю пляшку мінеральної води. Коотові й Повзику кортіло розпитати в Овального, що з ним сталося, але вони вважали, що це негречно і неделікатно. Тому розмова точилася тільки про якість страв.
— Слимачки — пір’ячко оближеш!
— Агар-агар — напрочуд смачний багряник!
— Пречудовий паштет із… бляшанки, — Йонатан в останню мить прикусив язика, мало не бовкнувши, що паштет — із птиці. Чого доброго, Ерик образиться. — І травень як на замовлення!
Капітан вчасно змінив тему, вважаючи не без підстав, що навіть у змішаному повітряно-водно-наземному товаристві розмова про погоду — відносно безпечна.
— Ранкові роси в травні бувають досить неприємні, та вже через годину-дві після сходу сонця можна добре вигрітись на осонні,— провадив він і врешті спитав: — А як висхідні повітряні течії? Чи багато у вас торік під лісом розвелося жаб?
— Жаба — це для лелек, — відповів Ерик. — А щодо повітряних течій, то мені що, більше робити нема чого, як вивчати їх?
— Але ж це все-таки здорово. Якби в мене були крила…
— Пі-пі-пі, тю-тю-тю, хі-хі-хі! — не витримав Повзик.
— Чого ти смієшся? — спитав Йонатан, трохи вражений.
— Уявив собі, хі-хі, кота в польоті, пі-пі. Ой, зараз упаду з дерева!
Кіт, поклавши голову на лапи, мовчав.
— Чого тобі заціпило? — спитав Повзик.
— Намагаюсь уявити собі добре вихованого птаха, і ніяк у мене не виходить.
— Літаючий кіт? — мовив Бікі, щоб загасити небезпечну суперечку. — А що в цьому дивного?
— Якраз кілька моїх колег із війська, колишніх десантників, літають на пасажирських лініях. На них покладено секретне завдання — запобігати викраденню літаків, — пояснив Йонатан. — В разі чого — кидаються з пазурами.
— Та й у космос теж перший не птах полетів, а чотириногий, — докинув Бікі, надто пізно подумавши, що трохи передав куті меду.