Карпенко-Карий Іван Карпович - Безталанна стр 6.

Всi ви­хо­дять.

Завiса.

Входе Вар­ка, а по­тiм Со­фiя

Входе Со­фiя з ре­ше­том.

Входе Ган­на.

Входе Гнат

Входе Со­фiя з клун­ком, кла­де но­го бi­ля пе­чi. Не ба­чить Гна­та.

Гнат. Здо­ро­ва бу­ла, чор­ня­ва!

Софiя (ки­ну­лась). Ох! (По­ба­чи­ла Гна­та.) Гнат! (Пiд-бi­га i б'є йо­го шут­ко­ма по­ти­хеньку.) Ось то­бi - чор­ня­ва!.. Зля­кав… (Обнi­ма й цi­лує.) Де був, вра­жий си­ну? Я трош­ки уто­ми­лась. Ся­де­мо. (Сi­ли на ла­вi ря­дом.) Ди­вись, як гар­ненько я приб­ра­ла, от за­раз пiч ви­ма­жу i роз­ма­люю її уся­ки­ми квiт­ка­ми i пiв­ни­ка­ми. По­ба­чиш, як гар­но бу­де! У ме­не є жов­то­га­ря­ча гли­на i синька! А ма­те­рi не ба­чив?