Нейт пожвавився.
- Ти повинна отримати плівку. Це може бути наш єдиний шанс на спасіння Пері.
- Але як? Я не можу просто поникнути у відділок і викрасти її.
- Є один спосіб, - сказав Нейт, потираючи підборіддя. - Джастін. Він зробить будь-що для тебе, а я йог батько може легко отримати плівку.
- Хочеш, щоб я використала Джастіна?
- "Використати" - жахливе слово. Йому, мабуть, сподобається увага. Покліпай очима, струхни волоссям, або що там дівчата роблять, щоб вразити хлопців.
Я глибоко вдихнула. Я б зробила будь-що для мого брата.
- Добре, - сказала я. - Чого б це не коштувало.
Я написала Джастіну, питаючи чи ми можемо зустрітись та поговорити. З блискавичною швидкістю він відповів мені,
що буде чекати на набережній. Я чекала, що він назве пляж, оскільки там було наше місце. Але, напевно, він вже чув про Джоні. Якщо щось і могло вбити романтику, то це місце злочину.
Я поспішила на набережну. Якимось чином Джастін прибув туди раніше мене. Він чекав на лаві, його ліва нога пружинила вверх і вниз, як завжди, коли він був нетерплячим. Він був вдягнений у шорти-хакі і білу сорочку-поло, яка показувала літню засмагу на його руках. Він помітив мене і встав з широкою посмішкою.
- Агов.
- Прогуляємось? - спитала я.
- Як тобі буде завгодно, - він став біля мене і ми неспішно пішли вниз по набережній.
- Я радий, що ти написала мені. Нам потрібно поговорити.
Мої брови піднялись. Я не думала, що в нього є власні новини.
- Що таке?
- Сталось ще одне вбивство.
- Я знаю, - сказала я. - Джоні. Це жахливо.
Видіння її смерті промайнуло у мене в голові і я відштовхнула його. Я не могла думала про це. Я повинна бути сильною зараз, а не розклеюватись.
- Я думаю, час вже зупинитись, - сказав Джастін.
Я подивилась на нього, не розуміючи.
- Що ти маєш на увазі?
- Я більше не хочу, щоб ти була залучена в це розслідування. Спершу це здавалось хорошою ідеєю. Ти могла допомогти нам швидко вирішити справу, схопити вбивцю і ми б рухались далі. Я навіть на мить не думав, що ти будеш в небезпеці. Я би ніколи не попросив тебе про допомогу. А тепер Біллі мертвий і Джоні також. Ця людина збожеволіла. Я не хочу, щоб ти працювала над цим. Хочу, щоб ти лишалась вдома, доки все це не скінчиться.
Саме тому я і не казала нікому про видіння людини, що спостерігала за мною з лісу. Знала, що саме таким буде результат. Хто б не дізнався про це - Пері, Джастін або мама, вони хотіли б, щоб я спинилась. Але я не могла. Раніше в мене були сумніви щодо Пері, але тепер їх не було. Побачивши його у відділку і поглянувши в його очі, я все знала. Навіть на хвилинку я не повинна була сумніватись в ньому. Він мій брат. І я знаю його. Він ніколи в житті не торкався пістолету і не знав би, що з ним робити. Так, він міг би трохи краще ставитись до дівчат, але він не вбивця. В ньому не було такого. А тепер, коли Джоні також була мертвою, у мене не лишилось сумнівів, що мій брат був невинним. І та частина серця, що сумнівалась, тепер була наповнена рішучістю.
Я повинна була врятувати його.
- Я вдячна за твою турботу, Джастін, але не можу зробити цього.
- Чому?
- Мій брат може опинитись у в'язниці до кінця його життя, а я знаю, що він не робив цього. Поліція не збирається допомагати йому, вони впевнені у його вині. У Пері є лише я. І я не збираюсь відмовлятись від нього.
Джастін засунув руки у кишені і зітхнув.
- Я розумію, про що ти. Але якщо з тобою щось станеться...
- Не станеться.
- Ти не можеш цього гарантувати.
- Я не можу зупинитись. Пері потребує мене.
Джастін кивнув, здаючись.
- Я знаю, що Пері не вчинив би такого.
Я припинила йти і поглянула на нього. Сонячне проміння озолотило його волосся. Його блакитні очі були глибокими та емоційними. Він був схожий на принца з казки. Мої думки ковзнули до того часу, коли казка скінчилась, але я повернула себе до реальності.
Гебріел вірив у вину Пері. Джастін вірив у його невинність. Джастін вирішив врятувати мою родину і довіз мене з мамою до відділку, викликав адвоката. Він завжди був на моєму боці.
Я простягнула руку і поклала її на його щоку. А тоді поцілувала його.
Це не було моїм планом. Я не мала намірів притулятись губами до свого колишнього,
так близько, але повністю розчинилась у миті.
Його поцілунок був невпевненим, легким. Ніби наш перший поцілунок на пляжі, який був так давно. Я пам'ятала його рот, його смак і те, як він цілувався.
Цілувати Гебріела було схоже на екзотичну подорож. Цілувати ж Джастіна було, немов повернутись додому.
Я хотіла цього. До того, як він відштовхнув мене.
- Що ти хочеш? - спитав він, рукою втримуючи мене на відстані.
Я часто моргала, не розуміючи, що сталось.
- Вибач, що?
- Це моя мрія, що збулась, але я знаю, що це не реально. Тобі щось потрібно. Скажи, що. Ти знаєш, я зроблю це.
Я сумнівалась, заплутавшись. Я не цілувала його, щоб отримати плівку. Я поцілувала його, бо так захотіла. Я подолала все. Ненадовго виштовхнула Тіфані з думок і віддалась почуттям. Але я не хотіла, щоб він знав про це. Мій захист дав тріщину на одну мить, ось і все. Я не хотіла, щоб в нього була даремна надія.