- Вибач за... - почав він, а потім спинився, наче його перервали.
Ніби я підслуховувала лише одну сторону телефонної розмови.
Пері знову пройшов вперед, піднявши руки в благальному жесті.
- Чекай. Я просто хочу поставити тобі деякі питання.
Його очі розширились.
- Це неправда! - Він зробив назад декілька кроків. - Прошу, дай мені пояснити.
Температура впала я я могла бачити своє прискорене дихання в повітрі.
- Чекай! - прокричав Пері. А потім, немов відкрутили кран і вся енергія вибігла з кімнати. Пері опустився на підлогу і підтягнув коліна до грудей.
- Вона пішла? - спитала я.
Він кивнув.
- Немає значення. Вона не буде зі мною говорити.
- Чому ні?
Він подивився на мене сумними очима. Так само, як дивився безмежну кількість разів в дитинстві, коли ламав мої іграшки, надто сильно граючись ними. З каяттям, благанням і надто легко, щоб пробачити.
- Чому вона не буде говорити з тобою, Пері?
Він відвернувся.
- Тому що каже, що я вбив її.
Глава 12
Все пройшло добре. Ніщо не змусить вас почуватися так дратівливо і некомфортно, як привид жертви вбивства, що каже, що ваш брат її вбивця. Я привела Пері до мотелю в надії покласти край цій справі, очистити його ім'я, і витягнути його з депресії, в яку він поринув. Замість цього я зробила ще гірше.
Вікторія сказала, що він вбив її. Чудово. Це буде ще одним секретом, який я приховуватиму від Джастіна і Гебріела, і зазвичай стійкий Пері наближався до нервового зриву. Принаймні, я переконала його повернутися зі мною додому, а не сховатися десь від мами.
Наступного дня я рано прокинулася перш, ніж продзвенів будильник. Треба було б сходити в душ, але замість цього я втупилася на стелю, бо мої мізки були заповнені невпевненістю. Що якщо дивна поведінка Пері була спричинена не виною того, хто вижив? Що якщо це було не просто припущення Вікторії, що це Пері її вбив? Що якщо це правда, яка дивилася мені прямо в обличчя, і я дарма захищала його? Захищала вбивцю.
Мого брата.
Я сіпнулася від несподіванки, почувши звук рингтона. Я простягнула руки і схопила його з тумбочки.
- Алло? - прохрипіла я.
- Клер?
- Ага, Джастін.
- Ох, я не впізнав твій голос.
- Саме так він звучить, коли я прокидаюся занадто рано. - Хоча це не телефон розбудив мене.
- Страшно. - Хихикнув він. - У кожному разі, вставай. Ти повинна прийти в дільницю.
- Навіщо?
- Вони затримали Джоеля Мартеллі.
- Колишнього хлопця Вікторії?
- Саме його.
- Я скоро там буду.
Я сіла і спустила ноги з одної сторони ліжка. Але перш ніж я змогла встати, телефон знову задзвонив у моїй руці.
- А?
- Ще одне. - Джастін зробив паузу. - Тебе підвезе твоя мати? Може візьмеш і її?
Я не буду навіть питати.
- Добре.
Перш ніж заскочити в душ, я проклала шлях по коридору до кімнати мами, аби передати повідомлення щодо її присутності на допиті. Вона була в захваті. Вона нічого так не любить, як відчувати себе потрібною.
Після душу, я зібрала моє розпатлане волосся у хвіст і вдягла блузку без рукавів та коричневу спідницю. Я хотіла виглядати як напівпрофесіонал, але б точно не вдягнула штанів в таку спеку. Після того, як мама завела машину і помчала в дільницю, мої думки знову повернулися до Пері. Тепер, коли сонячне світло розсіяло темряву ночі, сумніви повернулись в маленький куточок мого мозку і їх місце зайняло сестринське занепокоєння. Я не бачила його вдома цього ранку. Він погано виглядав минулої ночі, після того, як ми повернулися. А хто б виглядав, враховуючи те, що сталося. Цікаво чи він вже встав, але я й не подумала запитати про це маму, щоб знати точно. Якби турбота про своїх дітей була олімпійським видом спорту, вона б отримала золоту медаль. Немає необхідності викликати цю бурю.
Джастін зустрів нас біля входу в дільницю і відвів мене вбік.
- Дякую за те що прийшла і привела свою матір, - прошепотів він.
- Ніяких проблем. Що діється?
- Вони поставили Джоеля Мартелі в лінію на упізнання для свідка.
Я зморщила лоб в замішанні.
- Який свідок?"
- Старла Ферн.
- Моя мама нічого не бачила.
- Ні, але вона може почути, про що він думає.
Мій рот відкрився.
- Я думала, що ти покликав нас сюди для чогось офіційного.
Він знизав плечима.
- Твоя мати може дати їм щось, щоб рухатися далі. Щось для початку. Це варто спробувати. У чому твоя проблема?
- Насправді у мене їх дві. Перша, детектив Тоскано ніколи з цим не погодиться. Друга, тепер коли ти стверджуєш, що ви маєте свідка, моя мати приверне увагу вбивці. Дякую, ти щойно наразив її на смертельну небезпеку.
- Це буде через одностороннє дзеркало. Якщо Джоел - вбивця, він не побачить її обличчя. Не має про що хвилюватися. А детектив Тоскано... ну, давай з цим розбереться мій батько. Це була його ідея.
Мушу визнати, мені цікаво було подивитися чи зможе мама витягнути щось корисне із Джоела. І якщо вона не була в небезпеці...
- Гаразд. - непевно сказала я
Джастін залишився в холі, доки Гаррі Спелмен вів маму і мене в невелику кімнату із бетонними стінами і великим скляним вікном. Я опустилася на жорсткий стілець і озирнулася навкруги. Я бачила подібні кімнати у фільмах і кримінальних серіалах по ТБ, але ніколи у реальному житті. Я заглянула по ту сторону одностороннього скла, де підозрювані вишиковуються в лінію, і була здивованою невеличким трепетом у грудях. Працювати з поліцією було більш захопливо, ніж проводити читання протягом дня вдома.